Спеціальна конфіскація – це той інструмент, який держава застосовує, щоб позбавити осоbу майна, здобутого злочинним шляхом, або знарядь злочину. Але навіть у цього механізму є свої межі. Саме про них і ідеться у справі № 766/6976/21, яку Верховний Суд розглянув 3 грудня 2024 року.
Уявіть: людина вчинила правопорушення. Минуло більше п’яти років. Строки давності спливли. І ось апеляційний суд вирішує: кримінальну відповідальність зняти, але майно конфіскувати. Чи закконно це? Даайте розбиратися.
Риболовля, яка зайшла надто далеко
Історія почалася 24 квітня 2018 року. Чоловік разом зі спільником вирішив порибалити на річці Гнилуша в Херсоні. Здавалося б, звичайна вечірня риболовля – човен, мотор, тиха вода. От тільки замість вудок у них були чотири риболовні сітки.
З 19:30 до 22:00 вони виловили 97 лящів і одного коропа. І ось тут криється пробблема: використання сіток для любительського рибальства прямо заборонене пунктом 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства. Державі завдали шкоди на 29 799 гривень.
Це не дрібниця. Це вже кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 249 Кримінального кодексу України – незаконне зайняття рибним промислом.
Пперший вирок: штраф і повернення майна
Херсонський міський суд 8 грудня 2021 року визнав чоловіка винним. Покарання – штраф у розмірі 3400 гривень. Цивільний позов прокурора задовольнили повністю: 29 799 гривень стягнули на користь держави.
А от із майном ситуація склалася інакше. Суд першої інстанції вирішив: човен «Крим» і мотор «HONDA» повернути власнику, а чотири риболовні сітки знищити. Жодної конфіскації, жодних додаткових санкцій щодо знарядь лову.
Але прокуратура з таким фіналом не погодилася. І подала апеляцію.
Апеляція: інший погляд на ту саму справу
Поки справа рухалася судовими інстанціями, минуло достатньо часу. На момент розгляду апеляційної скарги спливло майже шість років із дня вчинення злочину.
Херсонський апеляційний суд 27 лютого 2024 року визнав: строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися. На цій підставі ОСОБА_6 звільнили від відповідальності за пунктом 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження закрили.
І тут починається найцікавіше. Апеляційний суд одночасно застосував конфіскацію майна: човен «Крим», мотор «HONDA» та незаконно добуту рибу передали у власність держави. Посилання – на статті 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України.
Крім того, суд взагалі не вирішив, що робити з чотирма риболовними сітками, DVD-диском із доказами, арештом майна та судовими витратами. Це були суттєві прогалини в рішенні.
І ось тут прокурор подав касаційну скаргу. Він побачив у рішенні апеляційного суду грубу юридичну помилку – і не змовчав.
У чому помилка: спеціальна конфіскація та строки давності
Тут важливий момент. Частина 3 статті 96-2 Кримінального кодексу України чітко визначає випадки, коли спеціальна конфіскація застосовується. Це можливо, навіть якщо особа не підлягає кримінальній відповідальності через недосягнення потрібного віку, через неосудність або якщо її звільнили від відповідальності чи покарання.
Але є один виняток. І він прописаний прямо в цій же статті 96-2: спеціальна конфіскація не застосовується, якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності саме у зв’язку із закінченням строоків давності.
Апеляційний суд цей виняток проінорував. Застосував конфіскацію там, де заккон її прямо забороняє. Верховний Суд визнав це неправильним застосуванням заккону Уккраїни про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів підкреслила: коли йдеться про статтю 49 Кримінального кодексу Уккраїни, тобто про звілнення через сплив строоків давності, жодні спеціальні конфіскації не допускаються. Майно повертається власнику. Крапка.
Що ще пішло не так
Помилка з конфіскацією – не єдина. Апеляційний суд припустився ще кількох процесуальних недоліків.
По-перше, не вирішив долю чотирьох риболовних сіток – а це речові докази, які фігурували у справі від самого початку. По-друге, залишив без уваги DVD-диск із фото- та відеофайлами. По-третє, не скасував арешт майна, накладений ще ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду від 27 квітня 2018 року у справі № 766/7355/18. І по-четверте, не визначив, хто оплачує судові витрати.
Кожен із цих пунктів регулюється окремими нормами Кримінального процесуального кодексу України. Частина 4 статті 174 КПК вимагає від суду вирішити питання про скасування арешту одночасно з ухваленням остаточного рішення. Частина 9 статті 100 КПК – визначити долю речових доказів. А стаття 124 КПК – розподілити процесуальні витрати.
Як Верховний Суд виправив ситуацію
Касаційну скаргу прокурора задовольнили частково. Верховний Суд не став повністю скасовувати ухвалу апеляційного суду – потягу за собою нового розгляду це не вимагало. Натомість рішення просто змінили, керуючись статтями 436 та 438 КПК України.
Рішення про конфіскацію човна «Крим» і мотора «HONDA» з ухвали апеляційного суду виключили. Арешт, накладений на човен, мотор і чотири риболовні сітки, скасували. Усе майно, включно з водними біоресурсами – 97 лящами та одним коропом – повернули законним володільцям. DVD-диск із фото- та відеофайлами залишили в матеріалах кримінального провадження.
А от щодо процесуальних витрат – тут ситууація особлива. Верховний Суд послався на правовий висновок об’єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17. Логіка така: якщо особу звілнили від кримінальної відповідальності через закінчення сттроків давності за статтею 49 КК, процесуальні витрати стягувати з неї не можна. 10 296 гривень за судову інженерно-екологічну експертизу лягають на державу.
Простий принцип, який варто запам’ятати
Коли минають строки давності – держава фактично визнає: переслідувати за правопорушення вже запізно. І це рішення тягне за собою цілком конкретні наслідки для майна особи. Закон прямо забороняє конфісковувати речі, якщо людину звільнено від відповідальності за статтею 49 Кримінального кодексу України.
Ця справа – нагадування про те, що навіть очевидні, на перший погляд, рішення можуть містити юридичні помилки. І добре, коли ці помилки помічають і виправляють. Навіть якщо ініціатором виправлення виступає прокурор, який перед тим сам же наполягав на конфіскації.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.