Спеціальна конфіскація майна – це той інструмент, за допомогою якого держава вилучає знаряддя злочину або предмети, здобуті незаконним шляхом. Але чи завжди суди правильно визначають межі її застосування? Справа № 127/9592/16-к, яку розглянув Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, наочно демонструє: навіть апеляційні судді інколи помиляються. І ціна помилки – незаконне позбавлення людини її майна.
Давайте розберемо цю історію. Вона почалася з торгової марки «ATLANTIC» і двох магазинів нижньої білизни у Вінниці, а закінчилася правовим висновком, який стане в пригоді далеко не одному підприємцю.
Суть спору: від торгової марки до кримінальної справи
ФОП ОСОБА_6 обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України. Йшлося про умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Ще 30 січня 2014 року Господарський суд Вінницької області у справі № 902/1561/13 задовольнив позов ТОВ «ВІС Україна». Рішення зобов’язувало підприємця припинити використання торгової марки «ATLANTIC» і демонтувати графічні матеріали та вивіски з логотипом у двох магазинах – у ТЦ «Магіранд» на проспекті Юності, 43-А та в ТЦ «Квартал» на вулиці Папаніна, 1. Підприємець цього не зробив, і 23 вересня 2015 року в обох магазинах провели обшуки. Вилучили товар: сотні одиниць чоловічої та жіночої білизни, шкарпетки, піжами, халати – загалом велику партію речей.
Саме ці вилучені речі й стали згодом каменем спотикання між судами різних інстанцій.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Вінницький міський суд 18 лютого 2021 року звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України. Причина – закінчення строків давності. Кримінальне провадження № 12015020010005414 закрили.
Чому строки минули? Кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 382 КК, відповідно до статті 12 цього ж Кодексу в редакції на час вчинення діяння, є злочином середньої тяжкості. З моменту його вчинення – 19 січня 2016 року – минуло понад п’ять років. Обставин, які б переривали або зупиняли перебіг давності, суд не знайшов. Усе логічно.
Міський суд також ухвалив повернути всі вилучені речі підприємцю. Аргументація: спеціальна конфіскація застосовується лише у випадках, чітко визначених законом, а частина 1 статті 382 КК до цього переліку не потрапляє.
Прокурор із цим не погодився й подав апеляцію. Вінницький апеляційний суд 5 травня 2021 року рішення змінив: вилучені в обох магазинах речі конфіскував у власність держави. Судді послалися на пункт 4 частини 1 статті 96-2 КК – мовляв, майно було предметом злочину, а отже, підлягає спеціальній конфіскації.
І ось тут криється юридична помилка, яку згодом виправив Верховний Суд.
У чому саме помилився апеляційний суд
Кримінальний кодекс України справді передбачає спеціальну конфіскацію – примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Підстави для неї перераховані у статті 96-2 КК. Але є нюанс, який апеляційний суд просто не помітив.
Частина 3 статті 96-2 Кримінального кодексу України говорить прямо: спеціальна конфіскація застосовується, коли особа звільняється від кримінальної відповідальності, крім звільнення у зв’язку із закінченням строків давності. Це не технічна деталь, а принципова норма. Законодавець свідомо вивів цю підставу з-під дії конфіскаційного механізму.
Логіка тут проста: якщо держава через сплив часу втратила право карати особу, вона не може й вилучати її речі через спеціальну конфіскацію. Одне випливає з іншого.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду звернула увагу й на частину 9 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України. Вона встановлює: питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження. А отже, це питання має розв’язуватися за тими самими правилами, що й основне.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд, перевіривши матеріали провадження, дійшов однозначного висновку: апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. А це, за статтею 413 КПК, є підставою для зміни судового рішення.
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнили частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року змінили в частині застосування спеціальної конфіскації. Посилання на конфіскацію речей, вилучених 23 вересня 2015 року в магазинах нижньої білизни в ТЦ «Магіранд» і ТЦ «Квартал», виключили з тексту ухвали. У решті рішення апеляції залишили без змін.
До речі, цікавий момент: прокурор у засіданні Касаційного суду частково підтримав скаргу ОСОБА_6 і сам просив змінити рішення в частині спеціальної конфіскації. Це показово – помилка апеляції була настільки очевидною, що її визнала навіть сторона обвинувачення.
Що це означає на практиці
Ситуація, описана у справі № 127/9592/16-к, трапляється частіше, ніж може здатися. Людина проходить через кримінальне провадження, строки давності спливають, суд закриває справу – а разом із цим постає закономірне запитання: як бути з майном, вилученим під час обшуків?
Відповідь тепер кришталево прозора: якщо особу звільнили від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності, спеціальна конфіскація не застосовується. Це пряма заборона, закріплена в частині 3 статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Суд також нагадав, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 96-1 КК спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності. Але ця норма не скасовує обмеження, встановленого частиною 3 статті 96-2 КК щодо давності.
Тож якщо ви або ваші знайомі опинилися в подібній ситуації – слідчі вилучили майно, а потім кримінальне провадження закрили через сплив строків давності – це рішення Верховного Суду стане вагомим аргументом на ваш захист.