Уявіть: ви – підприємець із солідним податковим боргом, який висить над вами вже кілька років. Ви відкриваєте справу про свою неплатоспроможність і сподіваєтесь, що цей борг просто спишуть, адже Кодекс України з процедур банкрутства начебто це дозволяє. Та чи справді це працює так автоматично? Верховний Суд нещодавно розставив крапки над «і» у справі №908/1194/24, і його позиція варта вашої уваги.
Суть історії така. ФОП Халач О.Г. ініціював справу про власну неплатоспроможність. Податкова заявила грошові вимоги на понад 1,85 млн грн – це податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Керуючий реструктуризацією, своєю чергою, попросив суд визнати цей податковий борг безнадійним і списати його, посилаючись на частину 2 статті 125 КУзПБ.
Логіка була проста: борг виник протягом трьох років до дня відкриття провадження, отже – безнадійний і підлягає списанню. Суди першої та апеляційної інстанцій із цим погодилися. А провадження у справі згодом узагалі закрили – мовляв, усі вимоги кредиторів погашено.
Але податкова з таким розкладом не змирилася й пішла до Верховного Суду. І не дарма.
Чому формальний підхід не спрацював
Частина 2 статті 125 КУзПБ справді каже: податковий борг, що виник протягом трьох років до дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визнається безнадійним і списується. На перший погляд – усе чітко. Відкрив провадження, порахував три роки назад, списав – і вільний.
Але Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство пішов значно глибше. Справу взагалі передали на розгляд палати саме тому, що різні колегії суддів по-різному тлумачили цю норму. В одних справах податковий борг списували майже автоматично, в інших – вимагали повноцінної перевірки обставин справи.
Судова палата обрала другий шлях. І ось чому це важливо.
Три ключові моменти, які змінюють практику
Перше – момент виникнення боргу. КУзПБ не містить власного визначення податкового боргу, тож суд зобов’язаний звернутися до Податкового кодексу України. А там усе не так просто: податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого у встановлений строк. Тобто момент виникнення боргу прив’язаний не до дати податкового повідомлення-рішення, не до акта перевірки і навіть не до судового рішення про стягнення. Визначальним є перший день прострочення сплати узгодженого зобов’язання.
Із цього випливає важливий практичний висновок: суд має встановити цілу послідовність юридичних фактів – момент узгодження зобов’язання, строк його сплати та день, коли виникла прострочка. Без цього формальне віднімання трьох років від дати відкриття провадження нічого не варте.
Друге – не можна списати борг, не перевіривши боржника. Судова палата чітко сказала: частина 2 статті 125 КУзПБ не працює як автомат. Господарський суд зобов’язаний перевірити майновий стан боржника, результати перевірки його декларацій, повноту виявлення активів і доходів. І, що особливо показово, оцінити добросовісність поведінки боржника у процедурі реструктуризації.
Чесно кажучи, це логічно. Інститут неплатоспроможності фізичної особи створений для захисту добросовісного боржника, а не для того, щоб через формальну процедуру списати податкові зобов’язання й уникнути відповідальності. Верховний Суд прямо послався на свою позицію у справі №903/806/20, де наголошувалося: неплатоспроможність не може використовуватися як механізм формального припинення зобов’язань без перевірки реальної неспроможності особи платити за боргами.
Третє – керуючий реструктуризацією має попрацювати. Суд звернув увагу на обов’язкові процедурні дії: перевірка декларацій, інвентаризація активів, формування звіту. Усе це – не просто формальність, а необхідний елемент судового контролю. Якщо керуючий реструктуризацією не виконав цих дій належним чином, підстав для списання податкового боргу просто немає.
Хто може порушити питання про списання
Окремо Судова палата висловилася щодо суб’єкта ініціювання. Жодної монополії тут немає: порушити питання про визнання податкового боргу безнадійним може і боржник, і кредитор (зокрема податковий орган), і арбітражний керуючий у межах своїх повноважень. Остаточне ж рішення – за господарським судом.
Це знімає дискусію про те, чи мав право керуючий реструктуризацією самостійно звертатися з такою заявою. Мав. Але це не звільняє суд від обов’язку все перевірити.
Що змінює ця постанова для практики
Раніше існувала спокуса трактувати частину 2 статті 125 КУзПБ спрощено: мовляв, податковий борг, якому більше трьох років, автоматично безнадійний при відкритті провадження. Судова палата уточнила підхід, раніше сформульований у постанові від 13 червня 2023 року у справі №907/76/22. Тепер зрозуміло: списання податкового боргу – це не автоматичний наслідок відкриття провадження, а результат повноцінного судового дослідження.
До речі, Верховний Суд скасував не лише ухвалу про визнання боргу безнадійним, а й ухвалу про закриття провадження у справі. Логіка тут проста: якщо списання боргу виявилося передчасним, то й підстав для закриття провадження через «погашення всіх вимог» не було. Справу направили на новий розгляд до суду першої інстанції – на стадію реструктуризації боргів.
Практичний висновок для всіх, хто має справу з неплатоспроможністю фізичних осіб: суди тепер більш прискіпливо перевірятимуть обставини перед тим, як списати податковий борг. Особливо у випадках, коли податковий орган є єдиним або основним кредитором – тут ризики зловживання процедурою найвищі, і Судова палата про це сказала прямо.