Приморський районний суд Одеси визнав військовослужбовця територіального центру комплектування винним у катуванні та викраденні людей. Сім років позбавлення волі – таке покарання отримав чоловік, чиї дії ви переказуватимете ще не раз, намагаючись зрозуміти, як це могло статися.
Коли суд читав деталі справи, навіть у залі панувала важка тиша. З’ясувалося, що співробітник ТЦК діяв без жодної участі поліції, а методи, якими він «запрошував» громадян до військкомату, скидалися радше на вуличний самосуд. І це не фігура мови – потерпілі розповідали про речі, які навряд чи вкладаються в голові нормальної людини.
Що саме відбувалося
Уявіть собі звичайний день. Ви йдете у своїх справах. Раптом вас зупиняє військовослужбовець, але не просить пред’явити документи, а починає бити. Без пояснень, без присутності правоохоронців. Саме так розгорталася ситуація, яку описали у вироку.
Цей співробітник ТЦК завдавав ударів кулаками та кийком. По голові, по тулубу – бив так, ніби перед ним була не жива людина, а щось, що має просто терпіти. А коли фізичного болю йому здалося замало, почалися психологічні тортури. Душив людину, а тоді придумував принизливі вправи. Наприклад, змушував тримати на голові пластикову кришку. Якщо кришка падала – погрожував побиттям знов. Простий пластиковий клаптик перетворювався на інструмент страху. Так само лунали погрози сексуальним насильством, які розширювали коло страждань далеко за межі фізичного болю.
Ви тільки вдумайтеся: дорослий чоловік, який мав би дбати про закон і порядок, свідомо принижував іншого, насолоджуючись власною безкарністю. Але правоохоронна система врешті сказала цьому «досить».
Як кваліфікували злочин
Юридично насильство, яке чинив цей співробітник ТЦК, охоплює одразу дві статті Кримінального кодексу України. Систематичні побиття, удушення та примус до виконання принизливих дій слідство розцінило як катування. Кодекс каже: катуванням вважається умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. Тут було і те, й інше. Кришка на голові, погрози новими ударами – це чистої води тортури, спрямовані не просто на біль, а на зламану волю.
Друга складова – незаконне позбавлення волі. Адже людину не просто били, її утримували проти її волі. Фактично викрали. Коли військовослужбовець затримує громадянина без поліції, без оформлення будь-яких документів – це вже злочин. У цій справі не було навіть спроби замаскувати свавілля під якусь законну процедуру.
Тож суд погодився: кваліфікація за двома статтями – катування та викрадення людини – повністю обґрунтована. І цей факт – дуже важливий сигнал.
Чому цей вирок значущий
Так, зараз діє воєнний стан. Робота територіальних центрів комплектування справді пов’язана з напругою, і суспільство здебільшого розуміє потребу в мобілізації. Але це не означає, що хтось отримує ліцензію на катування. І Одеський суд показав це абсолютно чітко.
Співробітник ТЦК, який дозволив собі таке, відповідатиме на рівні з будь-яким іншим злочинцем. Сім років ув’язнення – це реальний термін, а не умовна догана. Таким чином суд підкреслив: армійська посада не дає імунітету від Кримінального кодексу. Навпаки – зловживання службовим становищем лише обтяжує провину.
Крім того, ця справа вкотре нагадує: мовчазне терпіння насильства – не вихід. Потерпілі знайшли в собі сили заявити про пережите, і це призвело до покарання кривдника. Без їхніх свідчень цей співробітник ТЦК, імовірно, продовжив би знущання. Для кожного, хто стикається з подібним, сказане в суді – доказ того, що система здатна захистити, якщо ви самі зробите перший крок.
Звісно, виникає питання: а як узагалі таке могло відбуватися? Чому не було поруч поліції, чому ніхто не втрутився раніше? Це вже тема для окремоі розмови про взаємодію структур під час воєнного стану. Сьогодні ж головне – pезультат: людина, яка катувала й викрадала громадян, отримала суворий, але справедливий вирок.
І хоча ця історія не додає оптимізму, вона хоча б підтверджує, що принцип невідворотності покарання діє. Навіть коли мова йде про того, хто носить форму і мав би бути прикладом.