Справа № 132/1925/23 – це наочний приклад того, як апеляційний суд може припуститися помилки, яка коштуватиме йому скасованого рішення. 16 червня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою частково задовольнив касаційну скаргу захисника і повернув усе на повторний апеляційний перегляд. Давайте розберемося, що саме пішло не так і чому це важливо не лише для учасників цієї справи, а й для кожного, хто цікавиться кримінальним процесом.
Що трапилося тієї ночі
Уявіть собі: 20 лютого 2023 року, близько 22:00, місто Калинівка на Вінниччині. Водій автомобіля «Mercedes-Benz 200D» рухається вулицею Грушевського з перевищенням швидкості. За кермом – ОСОБА_8, і він, за даними слідства, перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
У районі зупинки громадського транспорту на дорогу виходить пішохід. Водій не гальмує, не маневрує – він просто не встигає (або не хоче) відреагувати. Наслідок – наїзд на людину, яка від отриманих травм гине на місці.
І тут стається те, що Кримінальний кодекс України кваліфікує окремо: водій, усвідомлюючи, що потерпілий у небезпечному для життя стані, просто залишає місце дорожньо-транспортної пригоди. Жодної спроби допомогти, жодного дзвінка у «швидку».
Що вирішив суд першої інстанції
Калинівський районний суд Вінницької області 18 липня 2025 року виніс обвинувальний вирок. ОСОБА_8 отримав два роки позбавлення волі за ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України – це якраз про залишення людини в небезпеці. І шість років за ч. 3 ст. 286-1 КК – порушення правил безпеки дорожнього руху у стані сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого.
За сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд остаточно призначив шість років позбавлення волі. Плюс – позбавлення права керувати транспортними засобами на шість років. А ще – пів мільйона гривень моральної шкоди на користь потерпілої та вісім тисяч витрат на правову допомогу.
Здавалося б, крапка. Але ні.
Чому захист пішов далі
Захисник ОСОБА_5 оскаржив вирок в апеляції, а коли Вінницький апеляційний суд 03 листопада 2025 року залишив його практично без змін – подав касаційну скаргу до Верховного Суду. І ось тут починається найцікавіше.
Ключових аргументів у захисника було кілька. По-перше, він наполягав, що суди поклали в основу рішень недопустимі докази: висновок експерта від 13 квітня 2023 року та протокол огляду транспортного засобу від 04 квітня 2023 року. По-друге, суди не обґрунтували відмову в призначенні додаткової автотехнічної експертизи, про яку просила сторона захисту.
Але головне – третій аргумент. Під час апеляційного розгляду захисник подав клопотання: дослідити висновок експерта від 20 жовтня 2025 року № 2071/25-21. Це була інженерна транспортна експертиза, і вона стверджувала те, що могло повністю змінити картину справи: у цій дорожній ситуації водій не мав технічної можливості уникнути наїзду.
Апеляційний суд відмовив. Мотивував тим, що досліджувати нові докази на цій стадії нібито неможливо – про них не заявляли в суді першої інстанції.
Що сказав Верховний Суд
І ось тут колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду була категоричною: таке рішення апеляції – істотне порушення Кримінального процесуального кодексу України.
Верховний Суд нагадав просту, але надзвичайно важливу річ. У справах про дорожньо-транспортні пригоди експертне дослідження – це не просто «один із доказів». Воно може вирішальним чином вплинути на остаточне рішення суду. А отже, право захисту спростовувати висновки експертів обвинувачення за допомогою альтернативного висновку має бути забезпечене. Жодних «але».
Суд послався на власну постанову від 22 січня 2019 року у справі № 697/2272/14-к. Там уже було чітко сказано: необґрунтоване відхилення аргументів захисту щодо перевірки експертного висновку порушує засади змагальності та принципи справедливості судового розгляду.
І це ще не все. Апеляційний суд, виявилося, навіть не розглянув по суті доводи захисника про неправильне вирішення цивільного позову. Просто написав, що в прохальній частині скарги таких вимог немає, і пішов далі. Так само поверхово він поставився до аргументу про те, що ОСОБА_8 вживав алкоголь уже після ДТП, а не до неї. Фактично апеляція просто продублювала мотиви суду першої інстанції, не давши жодної власної оцінки.
А стаття 419 Кримінального процесуального кодексу України вимагає іншого: ухвала апеляційного суду має містити вичерпні відповіді на кожен довід скарги. Чи не вибірково, чи не «забуваючи» про незручні аргументи.
У чому суть проблеми
Тут важливий момент. Принцип безпосередності дослідження доказів – це не просто гарна юридична фраза. Це стаття 23 КПК, яка працює так: апеляційний суд не може дати доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, якщо сам ці докази повторно не дослідив. А коли йдеться про скасування обвинувального вироку, цей принцип стає ще жорсткішим.
Чому? Бо в такому разі висновок про винуватість чи невинуватість фактично робить сам апеляційний суд. І він зобов’язаний забезпечити сторонам усі гарантії справедливого розгляду – включно з можливістю подати новий експертний висновок.
Верховний Суд у справі № 132/1925/23 чітко зафіксував: відмова апеляції дослідити альтернативний висновок експерта з посиланням на «не ту стадію процесу» – це неприпустимо. І це той випадок, коли процесуальна форма не повинна заважати змісту правосуддя.
Що далі
Верховний Суд скасував ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року і призначив новий розгляд у цьому ж суді. Апеляції тепер доведеться не просто перечитати старі матеріали, а по-справжньому дослідити експертний висновок сторони захисту, дати йому правову оцінку і перевірити всі без винятку доводи захисника. З дотриманням статей 370 та 419 КПК – тобто законно, обґрунтовано та вмотивовано.
Окремо Суд вирішив питання про запобіжний захід. Оскільки попередня ухвала апеляції скасована, а справа повертається на новий розгляд, ОСОБА_8 обрали тримання під вартою на 60 днів. Це стандартна практика: коли судове рішення скасовується, потрібно забезпечити, щоб обвинувачений не зник і не перешкоджав подальшому розгляду.
Колегія суддів чітко окреслила, на чому має зосередитися апеляційний суд при новому розгляді: дослідити альтернативний висновок експерта, надати йому належну правову оцінку, перевірити аргументи захисника про цивільний позов і про обставини вживання алкоголю. І лише після цього – ухвалити рішення, за яке не буде соромно перед касацією.
Чесно кажучи, ця постанова Верховного Суду – хороший сигнал для всіх адвокатів. Вона нагадує: якщо апеляція формально «відмахується» від ключових аргументів захисту, касація це побачить і виправить. Принцип змагальності – не декорація, а робочий механізм, і справа № 132/1925/23 це ще раз підтверджує.