Уявіть ситуацію: суд визнає елітне авто необґрунтованим активом, його вартість треба повернути державі. Але автомобіль встигають продати. Логіка підказує: після конфіскації нема чого конфісковувати. Проте Вищий антикорупційний суд (ВАКС) у справі № 991/1197/25 вирішив інакше. Він задовольнив позов Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і стягнув до бюджету понад 909 тис. грн. Це різниця між сумами, за які Land Rover Range Rover Vogue 2021 року купили та згодом перепродали. Фігурантом історії став колишній начальник Юго-Восточного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Мін’юсту.
Історія почалася з того, що в 2023 році близька родичка посадовця придбала автівку за 3,29 млн грн. Формально власницею була вона, але матеріали Державного бюро розслідувань (ДБР) і Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) показали: фактично за кермом і з ключами ходив сам керівник управління. Аналіз доходів та витрат сім’ї підтвердив просту річ – законних грошей на таку покупку в них не було.
Перший судовий раунд завершився впевнено. ВАКС визнав, що автомобіль є необґрунтованим активом. Це означає: майно куплене на кошти, походження яких неможливо пояснити законними доходами. Суд ухвалив стягнути його вартість у дохід держави. Рішення набрало законної сили. Але тут виникла колізія, через яку справа отримала другий подих.
У вересні 2024 року, попри судовий вердикт, транспортний засіб продали. І не за 3,29 млн грн, а за 4,2 млн грн – набагато дорожче. Виникає резонне питання: що тепер вважати безпідставно набутим майном? Самого автомобіля вже немає. Натомість є суттєва різниця в ціні.
Прокуратура звернулася до суду вдруге, посилаючись на статтю 290 Цивільного процесуального кодексу України та принцип справедливості. Аргумент був простий: якщо актив уже стягнуто рішенням суду, але його встигли продати за вищою ціною, то й отримана вигода теж є безпідставно набутою. Інакше кажучи, не можна заробити на тому, що тобі не належало.
Суд цю логіку підтримав. В основу рішення ліг механізм витребування майна, передбачений цивільним законодавством. Якщо річ неможливо повернути в натурі, набувач зобов’язаний відшкодувати її дійсну вартість. А коли йдеться про збагачення понад цю вартість, то й різниця підлягає вилученню.
Тут важливий момент. Ми часто думаємо, що корупційна справа закінчується моментом вироку. Але практика ВАКС показує: майнові наслідки живуть своїм життям. Суд простежує долю активу до кінця – до останньої гривні приросту. Сума в 909 тис. грн, яка стала предметом цього позову, саме і є тим приростом, якого держава не мала б втратити.
Як працює механіка визнання активу необґрунтованим? Закон каже: якщо різниця між задекларованими доходами та вартістю активу перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, і походження коштів не підтверджене, цей актив може бути конфіскований. У нашому випадку така різниця була очевидною ще на старті, коли авто тільки придбали за 3,29 млн грн.
Коли читаєш матеріали справи, помічаєш цікаву деталь. Позиція захисту, найімовірніше, будувалася на тому факті, що автомобіль уже продано, а отже, немає предмета позову. Але суд вийшов за цю вузьку рамку. Він подивився на ситуацію ширше: не об’єкт важливий, а майнова вигода від нього. І якщо така вигода існує, вона залишається необґрунтованою незалежно від того, скільки разів змінювалися власники.
Комусь ця справа може здатися дрібницею. Подумаєш, 909 тисяч гривень. Але тут насправді формується принципова практика. Вона встановлює правило: перепродаж активу, визнаного необґрунтованим, не рятує від відповідальності. Навпаки, ризики для недобросовісного набувача тільки зростають, бо тепер доведеться повернути більше, ніж він витратив спочатку.
Крім того, цей кейс важливий для роботи ДБР і НАЗК. Матеріали, які вони зібрали у взаємодії, стали ключовими доказами. Фіксація фактичного користування майном, а не просто формального права власності – це те, що дозволяє доводити справу до логічного завершення. Адже схеми з оформленням майна на родичів – стара, мов світ, історія.
Після другого рішення суду понад 909 тис. грн мають надійти до державного бюджету. Але, мабуть, найцікавіше питання залишається за дужками: що стало з рештою грошей, отриманих від продажу. Якщо частину суми вже стягнуто за першим рішенням, а зараз стягується різниця, то це фактично весь обсяг збагачення. Тобто на руках у відповідача не повинно залишитися нічого, крім обов’язку сплатити судовий збір.
Позиція ВАКС тут нагадує старе добре правило: не можна отримувати вигоду з власного незаконного збагачення. Суд просто доводить справу до абсурду – в хорошому сенсі цього слова. Він демонструє, що жодна хитрощь із перепродажем не допоможе вивести майно з-під удару, якщо в основі його придбання лежали необґрунтовані доходи.
Хоча рішення набрало законної сили 11 лютого 2025 року, його значення виходить далеко за межі конкретної суми. Воно посилає чіткий сигнал: держава навчилася рахувати не лише пряму шкоду, а й упущену вигоду від корупційних активів. І це, погодьтеся, робить гру за правилами значно вигіднішою, ніж спроби їх обійти.