Ст. 75 КК України дозволяє звільнення від покарання з випробуванням, однак містить пряму заборону для корупційних злочинів. І хоча ця норма існує в Кримінальному кодексі України давно, суди інколи про неї забувають. Саме таку помилку виправив Верховний Суд у квітні 2026 року, скасувавши вирок апеляційного суду щодо лікаря-невропатолога з Чернівців.
Давайте розберемо цю справу – вона цікава не лише юридичними нюансами, а й тим, як легко суд може натиснути не на ту кнопку, коли йдеться про сукупність злочинів.
Отже, що сталося?
Лікар-невропатолог однієї з чернівецьких лікарень, не будучи службовою особою, вирішив підзаробити. У грудні 2023 року він отримав 10 000 грн від пацієнта за оформлення медичної карти стаціонарного хворого та виписного епікризу – документів, які підтверджували нібито перебування людини на лікуванні. Хоча насправді ніякого лікування не було.
Пізніше, влітку 2024 року, лікар пішов далі. Він запропонував іншому чоловікові оформити медичну документацію про наявність захворювання – вже для подання до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення інвалідності. За 4 000 грн виготовив виписку про стаціонарне лікування, якого не існувало. А у вересні того ж року – ще одну, за таку ж суму.
Коротше кажучи, лікар продавав фальшиві медичні документи. І це під час воєнного стану, коли такі папери могли допомогти ухилитися від мобілізації.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд Чернівців визнав лікаря винним за трьома статтями Кримінального кодексу України:
- за ч. 4 ст. 354 КК України – одержання неправомірної вигоди працівником, який не є службовою особою;
- за ч. 2 ст. 358 КК України – підроблення документів;
- за ч. 3 ст. 358 КК України – повторне підроблення документів.
За сукупністю злочинів суд призначив остаточне покарання – штраф у розмірі 45 900 грн. Без позбавлення волі, без випробувального терміну. Просто штраф.
Прокурора це не влаштувало. І він подав апеляційну скаргу.
Чернівецький апеляційний суд частково погодився з доводами прокурора – мовляв, покарання справді занадто м’яке. Апеляція змінила вирок: за ч. 4 ст. 354 КК України призначила штраф 12 750 грн, за ч. 2 ст. 358 КК України – штраф 3 400 грн, а за ч. 3 ст. 358 КК України – 3 роки обмеження волі.
І тут апеляційний суд зробив те, що стало фатальною помилкою. Застосувавши ст. 75 КК України, він звільнив лікаря від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк – 1 рік.
Здавалося б, усе логічно: суд посилив покарання за підроблення, але дав шанс на виправлення без реального ув’язнення. Але є один нюанс.
Чому ст. 75 КК України тут не працює
Кримінальний кодекс України містить чіткий перелік випадків, коли звільнення від покарання з випробуванням заборонене. І першим у цьому списку стоїть засудження за корупційне кримінальне правопорушення.
А тепер увага. Відповідно до примітки до ст. 54 КК України, злочин, передбачений ст. 354 КК України, є корупційним. Прямо, без жодних «якщо» чи «у випадку». Частина четверта цієї статті – прохання та одержання неправомірної вигоди працівником, який не є службовою особою, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб – це корупційний злочин.
Тобто законодавець сказав: якщо людину засудили за ст. 354 КК України, жодних випробувальних термінів. Навіть якщо поряд є інші, «некорупційні» статті. Бо остаточне покарання призначається за сукупністю, а в цю сукупність входить корупційне правопорушення – і норма про звільнення з випробуванням автоматично блокується.
Чесно кажучи, логіка тут проста: держава не хоче, щоб корупціонери отримували другий шанс без реального покарання. Особливо коли йдеться про хабарі під час війни.
Що сказав Верховний Суд
Прокурор подав касаційну скаргу, і Верховний Суд став на його бік. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вказала: апеляційний суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Суд нагадав: ст. 75 КК України містить пряму заборону щодо звільнення від покарання з випробуванням для осіб, засуджених за корупційні злочини. І ст. 354 ч. 4 КК України – це саме корупційний злочин. Тут жодних варіантів.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу ще на один момент. Апеляційний суд призначив за корупційне правопорушення штраф у 12 750 грн – і це при тому, що загальна сума одержаної лікарем неправомірної вигоди склала 18 000 грн. Тобто штраф виявився меншим за «заробіток» від злочину. Комусь це може здатися дивним стимулом не порушувати закон.
До речі, Верховний Суд частково не погодився з прокурором. Той оскаржував м’якість покарання і за ч. 2 ст. 358 КК України – підроблення документів. Але касаційна інстанція визнала: штраф за цією статтею цілком адекватний характеру дій і особі винного. Тож тут претензії прокурора були відхилені.
Що далі?
Верховний Суд скасував вирок Чернівецького апеляційного суду від 1 липня 2025 року і призначив новий розгляд в апеляційній інстанції. Колегія суддів прямо зазначила: якщо за результатами нового розгляду кваліфікація дій лікаря за ст. 354 ч. 4 КК України підтвердиться, то призначений штраф слід вважати занадто м’яким, а ст. 75 КК України – такою, що не підлягає застосуванню.
Іншими словами, Верховний Суд дав апеляційному суду другу спробу виправити помилку. Тепер уже з чіткою вказівкою: корупційне правопорушення і випробувальний термін – речі несумісні. І жодні міркування про особу винного чи обставини справи не можуть це змінити, бо заборона встановлена на рівні закону.
К слову, ця постанова Верховного Суду остаточна й оскарженню не підлягає. Тож позиція вищої судової інстанції сформована однозначно: якщо у вироку є корупційна стаття, про умовне звільнення можете забути.