Стаття 436-2 Кримінального кодексу України викликає чимало суперечок – і не дарма. Вона карає за виправдовування збройної агресії рф, заперечення окупації та глорифікацію тих, хто цю агресію здійснює. Але де межа між злочином і свободою слова? І чи можна сісти у в’язницю за звичайний лайк? Верховний Суд нещодавно розставив крапки над «і» у справі, яка тривала понад три роки і пройшла кілька кіл апеляцій та касацій.
Що сталося: фабула справи
Жителька Вінниці створила сторінку в соціальній мережі «Одноклассники» та у квітні 2022 року активно поширювала там проросійський контент. Вона не лише публікувала дописи антиукраїнського спрямування, а й ставила позначки «Класс!» під чужими матеріалами. У цих публікаціях, як підтвердила експертиза, містилося виправдовування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, та глорифікація осіб, які цю агресію здійснювали.
Важливий момент: жінка користувалася VPN, щоб обійти блокування російської соцмережі. Тобто вона свідомо шукала доступ до забороненого ресурсу – і свідомо поширювала там ворожі наративи.
Місцевий суд визнав її винною за частинами другою та третьою статті 436-2 КК і призначив 5 років позбавлення волі. Але – звільнив від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. І ось тут почалося найцікавіше.
Чому справа дійшла до Верховного Суду
Прокурор оскаржив м’якість вироку. Засуджена теж подала скаргу – наполягала на своїй невинуватості. Апеляційний суд спочатку залишив вирок без змін. Потім Верховний Суд скасував це рішення і направив справу на новий розгляд. Далі – ще одне скасування, ще один перегляд. Зрештою, 15 грудня 2025 року апеляційний суд ухвалив новий вирок: 5 років позбавлення волі вже без жодних іспитових строків. Жінка мала відбувати покарання реально.
Саме цей вирок і став предметом остаточної касації. І засуджена, і прокурор знову звернулися до Верховного Суду.
Головне питання: чи є «Класс!» поширенням?
Оборона наполягала: натискання кнопки «Класс!» – це лише вираження симпатії, а не поширення. Адже Європейський суд з прав людини у справі Melike v. Turkey прямо сказав: лайк не дорівнює репосту. І це справді так – коли йдеться про Facebook.
Але Верховний Суд звернув увагу на принципову відмінність між соцмережами. У Facebook кнопка «Like» просто повідомляє автора та друзів, що вам сподобався допис. А от в «Одноклассниках» алгоритм інший. Коли ви натискаєте «Класс!», допис автоматично закріплюється на вашій особистій сторінці. Його бачать усі ваші контакти та інші користувачі мережі. Це вже не просто оцінка – це дія, яка призводить до публічного поширення контенту серед невизначеного кола осіб.
Інакше кажучи, жінка не просто «лайкала» чужі думки. Вона щоразу свідомо публікувала їх у себе на сторінці, роблячи доступними для широкої аудиторії. Саме завдяки цьому правоохоронці й виявили протиправний контент – він відображався на її профілі.
Чи можна судити за дії в забороненій соцмережі?
Ще один аргумент захисту: «Одноклассники» – російська мережа, вона заборонена в Україні, то як дії в ній можуть бути злочином на території України?
Суд пояснив це просто. Місце вчинення злочину – не віртуальний простір соцмережі, а фізичне місце, де перебувала жінка, коли поширювала публікації. А це її квартира у Вінниці. Стаття 6 КК України чітко каже: злочин вважається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на цій території.
Той факт, що для доступу до мережі використовувався VPN, а сам ресурс є забороненим, лише підсилює умисел. Людина свідомо обходила блокування, щоб поширювати ворожу пропаганду. Це не випадковість і не необережність.
Що таке глорифікація і чому це слово не надто складне
Окремо засуджена скаржилася, що термін «глорифікація» є нечітким, іншомовним і незрозумілим. А раз немає легального визначення прямо в Кримінальному кодексі – то й відповідальності бути не може.
Верховний Суд із цим не погодився. Так, у статті 436-2 КК слово «глорифікація» не розшифроване. Але його визначення є в інших законах – наприклад, у Законі «Про політичні партії в Україні». Глорифікація – це вихваляння, звеличення, прославлення дій тих, хто здійснював або здійснює збройну агресію проти України. Бланкетний характер норми – звичайний прийом законодавчої техніки, він не звільняє від відповідальності.
Крім того, самі дії – вихваляння агресора – очевидні з матеріалів справи. Експертиза підтвердила: у поширених публікаціях містилося саме прославлення осіб, які здійснювали збройну агресію рф.
Чому не застосували статтю 75 КК
Мабуть, найбільш чутливе питання у цій справі. Чому жінку, яка раніше не була судима, позитивно характеризується, має похилий вік і проблеми зі здоров’ям, не звільнили від відбування покарання з випробуванням?
Верховний Суд нагадав: звільнення за статтею 75 КК – це дискреційне право суду, а не обов’язок. Усе залежить від конкретних обставин. І тут ці обставини виявилися проти засудженої.
По-перше, один зі злочинів – за частиною третьою статті 436-2 КК – є тяжким. По-друге, жінка так і не визнала провини, не розкаялася, не дала критичної оцінки своїм діям. По-третє, вона систематично, щодня протягом майже двох тижнів, поширювала ворожі наративи. Це не поодинокий емоційний вчинок, а цілеспрямована діяльність.
Суд прямо сказав: навіть нагляд органів пробації не забезпечить виправлення такої особи без реального відбування покарання.
Маленька перемога прокуратури
Окремий технічний, але важливий момент. Апеляційний суд зарахував засудженій у строк покарання 2 місяці 4 дні, які вона вже відбула за попереднім вироком (тим, що згодом скасували). Прокурор оскаржив це – і Верховний Суд погодився: це не попереднє ув’язнення, а період відбування покарання за вироком, що набрав законної сили. Окреме зарахування тут не потрібне.
Що це означає на практиці
Верховний Суд чітко окреслив кілька принципових позицій. Використання заборонених російських соцмереж через VPN не виводить дії з-під юрисдикції України – ви відповідаєте за те, що робите, перебуваючи фізично на території держави. Натискання «Класс!» в «Одноклассниках» через особливості алгоритму цієї мережі є публічним поширенням, а не просто вираженням емоцій. Глорифікація – цілком зрозумілий юридичний термін, і його відсутність у самому Кодексі не рятує від кримінальної відповідальності. А стаття 75 КК не застосовується автоматично до всіх, хто раніше не був судимий – особливо коли йдеться про злочини проти основ національної безпеки в умовах війни.