Уявіть: ви виграли суд, отримали виконавчий лист, але боржник не поспішає платити. І тут ви дізнаєтеся, що хтось інший винен гроші вашому боржнику. Логічно запитати – а чи можна звернути стягнення на ці кошти, оминаючи боржника? Саме таку ситуацію регулює стаття 440 ЦПК України. І нещодавно Верховний Суд поставив крапку в суперечці, яка тривала між судами щодо умов її застосування.
У чому суть справи
Громадянин домігся у Сквирському районному суді Київської області солідарного стягнення збитків із трьох відповідачів. Серед них – російський «Сбербанк». Сума чимала: 30 мільйонів доларів США упущеної вигоди.
Рішення набрало законної сили, видано виконавчі листи. Але грошей позивач так і не побачив.
Згодом із матеріалів кримінального провадження стягувач довідався, що ТОВ «МЛП-Чайка» заборгувало «Сбербанку росії» понад 43 мільйони доларів за кредитним договором. Причому ця заборгованість, на думку заявника, була безспірною – дані про неї містилися в Державному реєстрі речових прав. Іпотека на майновий комплекс товариства продовжувала забезпечувати зобов’язання саме перед «Сбербанком».
Тоді позивач подав до суду заяву в порядку статті 440 ЦПК України, попросивши звернути стягнення на кошти ТОВ «МЛП-Чайка» в межах його боргу перед «Сбербанком».
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Суд першої інстанції відмовив. Аргумент: немає відкритого виконавчого провадження щодо «Сбербанку росії» як боржника. А раз так, то немає і підстав для застосування статті 440 ЦПК України.
Київський апеляційний суд із таким підходом погодився. Додав ще один мотив: заявник не довів безспірність заборгованості ТОВ «МЛП-Чайка» перед «Сбербанком». Мовляв, «Сбербанк» відступив право вимоги киргизькій компанії, а саме ТОВ визнало кредиторську заборгованість уже перед новим кредитором.
Колегія суддів апеляції також послалася на позицію Великої Палати Верховного Суду від 2019 року: особа, яка має заборгованість перед боржником, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем. Тобто без виконавчого провадження механізм статті 440 ЦПК України нібито не запускається.
Позиція Верховного Суду
Касаційний суд подивився на ситуацію інакше. І ось чому.
По-перше, Верховний Суд звернув увагу на просту річ: у самій статті 440 ЦПК України немає вимоги про обов’язкову наявність відкритого виконавчого провадження. Закон вимагає лише одного – щоб заборгованість існувала і не оспорювалася особою або була підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
По-друге, суд послався на власну практику в господарських спорах. У постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 1/242) колегія суддів Касаційного господарського суду прямо зазначила: стаття 336 ГПК України – аналог статті 440 ЦПК України – не містить такої обов’язкової умови, як відкрите виконавче провадження.
Іншими словами, суди нижчих інстанцій додали до закону те, чого там немає. Вони по суті не розглянули заяву, а відмовили з формальних підстав.
Ключовий висновок для практики
Верховний Суд чітко розмежував дві речі. Право стягувача звернутися до суду із заявою за статтею 440 ЦПК України не залежить від того, чи відкрито виконавче провадження. Це право випливає із самого факту наявності виконавчого документа. Інша річ – як саме ухвала суду про задоволення такої заяви буде реалізовуватися. Але це вже питання виконання, а не доступу до суду.
До речі, важливий нюанс: частина дев’ята статті 336 ГПК України (аналогічна норма є і в ЦПК) передбачає, що звернення стягнення на кошти третьої особи є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми. Тобто закон захищає третю особу від подвійного стягнення – спочатку на користь кредитора боржника, а потім і самим боржником.
Що далі
Верховний Суд скасував ухвалу Сквирського районного суду та постанову Київського апеляційного суду, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Тепер судам доведеться розглянути заяву по суті. А саме: чи справді існує заборгованість ТОВ «МЛП-Чайка» перед «Сбербанком росії», чи є вона безспірною, який її розмір. І лише після цього вирішити, чи можна звернути стягнення на ці кошти для задоволення вимог позивача.
Правова позиція Верховного Суду, сформульована в цій справі, має практичне значення для всіх стягувачів, які шукають активи боржника в руках третіх осіб. Стаття 440 ЦПК України – це робочий інструмент, і для його запуску не потрібно чекати, поки виконавець відкриє провадження. Достатньо мати на руках виконавчий документ і довести, що хтось винен гроші вашому боржнику.