Уявіть: ви отримали спадщину, а разом із нею – борги померлого, про які не знали. І тепер хочете відмовитися. Але чи не пізно? Саме від відповіді на це запитання – строк для відмови від прийняття спадщини – залежала доля квартири в Одесі, яку ділили між собою неповнолітній син померлого і його рідний брат. Верховний Суд поставив крапку в цій історії у травні 2026 року, і його позиція здатна перевернути уявлення багатьох юристів про те, як працюють строки у спадкових справах.
Давайте розберемося, що сталося.
Спадщина, відмова і несподівані борги
У серпні 2018 року помер чоловік. Після нього залишилася квартира – точніше, 3/4 частки в ній. Спадкоємців за законом було двоє: малолітній син (спадкоємець першої черги) та батько померлого (теж перша черга). Але батько вирішив відмовитися від своєї частки на користь іншого сина – тобто рідного брата покійного. Це сталося 7 лютого 2019 року.
Брат померлого того ж дня подав заяву про прийняття спадщини. Все йшло за планом. Нотаріус завів спадкову справу. Здавалося б, рутинна процедура.
Але через півтора місяця – 29 березня 2019 року – брат передумав. Причина? Нотаріус повідомив йому, що у спадкодавця є непогашені борги перед кредиторами. Кому хочеться отримати у спадок чужі зобов’язання? І брат подав заяву про відмову від спадщини.
Ось тут і почалися проблеми.
Що вирішив нотаріус
Коли у 2024 році син померлого (якому на той момент виповнилося 14 років) звернувся до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на всі 3/4 квартири, йому видали документ лише на половину – 3/8 частки. Ще на 3/8 нотаріус відмовив, пояснивши це так: брат спадкодавця подав заяву про відмову вже після спливу шестимісячного строку, тож вважається таким, що спадщину прийняв.
Іншими словами, нотаріус порахував, що строк для відмови від прийняття спадщини для брата сплив ще 18 лютого 2019 року – через шість місяців після смерті спадкодавця. А раз заява надійшла 29 березня – значить, запізно. Брат залишається спадкоємцем, і йому належить половина майна.
Логічно? На перший погляд – так. Але тільки на перший.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Мати неповнолітнього хлопчика, яка діяла в його інтересах, оскаржила відмову нотаріуса до суду. Вона наполягала: брат померлого не пропустив строк для відмови від прийняття спадщини, адже до нього застосовується не загальний шестимісячний, а спеціальний тримісячний строк.
Проте Приморський районний суд Одеси, а слідом за ним і Одеський апеляційний суд, стали на бік нотаріуса. Їхня логіка була прямолінійною: є частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України, яка встановлює шість місяців для прийняття спадщини. Брат подав заяву про відмову пізніше – отже, він спадщину прийняв. Крапка.
Але вони дещо пропустили. Точніше – цілу частину другу тієї ж статті.
У чому суть спеціального строку
Ключовий момент цієї справи – право брата на спадкування виникло не автоматично в день смерті спадкодавця. Воно з’явилося лише після того, як батько померлого відмовився від спадщини на його користь. А це вже зовсім інша правова ситуація.
Частина друга статті 1270 Цивільного кодексу України говорить: якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від відмови інших спадкоємців, строк для прийняття нею спадщини становить три місяці з моменту такої відмови. І якщо до кінця загального шестимісячного строку залишається менше трьох місяців – він продовжується до повних трьох місяців.
У нашому випадку батько відмовився 7 лютого 2019 року. До спливу загального строку (18 лютого) залишалося всього 11 днів. Отже, строк для відмови від прийняття спадщини для брата автоматично продовжився до трьох місяців – тобто до 7 травня 2019 року.
Брат подав заяву про відмову 29 березня. Це цілком вкладається у відведений законом період.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу матері неповнолітнього хлопчика, чітко вказав на помилку нижчих судів. Ті застосували лише загальну норму про шестимісячний строк, повністю проігнорувавши спеціальну. А це – неправильне застосування матеріального права.
Окремо Суд нагадав правову позицію, висловлену ним ще у 2023 році: спеціальний тримісячний строк починає відлік із моменту відмови спадкоємця попередньої черги, а не з моменту відкриття спадщини. І подання заяви про прийняття спадщини спадкоємцем наступної черги ще до початку перебігу цього спеціального строку не є порушенням закону.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасувала рішення попередніх інстанцій і визнала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною. Син померлого отримав право на всі 3/4 частки квартири.
Чому ця справа важлива
Чесно кажучи, ця історія – не просто про одну квартиру в Одесі. Вона оголює серйозну проблему: навіть професійні юристи іноді плутаються в тому, як правильно рахувати строк для відмови від прийняття спадщини у нестандартних ситуаціях.
Загальне правило про шість місяців – це база. Але коли в ланцюжку спадкування з’являється відмова одного спадкоємця на користь іншого, вмикається спеціальний механізм із частини другої статті 1270 Цивільного кодексу України. І той, хто про нього забуває, ризикує серйозно помилитися – як це сталося з нотаріусом і двома судовими інстанціями.
Крім того, варто пам’ятати: захист прав неповнолітніх спадкоємців – це пріоритет. Малолітня дитина вважається такою, що прийняла спадщину автоматично, без жодних заяв. І коли йдеться про її майнові інтереси, суди мають бути особливо уважними до кожної деталі.
До речі, сам факт того, що справу довелося розглядати аж у Верховному Суді, аби встановити очевидну (з точки зору закону) істину, говорить багато про що. Насамперед – про те, що правова система іноді буксує там, де мала б працювати як годинник. І добре, коли врешті справедливість перемагає, хай навіть через роки після відкриття спадщини.