Уявіть: ви прийшли в суд, засідання відбулося, суддя пішов до нарадчої кімнати – і на цьому все. Рішення вам ніхто не зачитав, копію не вручили. А через місяць вам кажуть: «Ви пропустили строк на оскарження». Знайома картина? Саме така історія трапилася в кримінальній справі, яка дійшла до Верховного Суду. І касація сказала своє вагоме слово.
Давайте розберемо цю ситуацію детально. Вона показова й допоможе зрозуміти, як працює поновлення строку на апеляційне оскарження, коли суд першої інстанції формально провів засідання, але фактично залишив сторонам рішення «за кадром».
Що сталося у справі
Центральний районний суд міста Миколаєва 6 серпня 2025 року постановив ухвалу, якою звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України. Підстава – закінчення строків давності, передбачених статтею 49 КК. Провадження закрили, а з обвинуваченого стягнули 65 958,72 гривень судових витрат за проведені експертизи.
Захисник із таким рішенням не погодився. Він подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Чому разом? Бо, на думку апеляційного суду, скаргу подали надто пізно.
А тепер – найцікавіше. Захисник стверджував, що ухвалу від 6 серпня 2025 року сторонам… узагалі не оголошували. Копію рішення йому не надсилали і не вручали. Про зміст ухвали він дізнався лише 21 (за іншими даними – 23) вересня, коли сам звернувся до суду й отримав копію. Відповідно, апеляційну скаргу подав 25 вересня – через канцелярію того ж Центрального районного суду Миколаєва.
Логіка захисту проста: якщо рішення не оголошували, то початком відліку строку має бути день, коли особа реально отримала копію. Тобто 23 вересня 2025 року. Сім днів – і крайній день оскарження припадає на 30 вересня. Тож скарга від 25 вересня подана вчасно.
Що вирішив апеляційний суд
Миколаївський апеляційний суд 2 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання. Позиція була такою:
– обвинувачений і захисник були присутні в засіданні 6 серпня;
– копію ухвали того ж дня направили на адреси учасників;
– захисник знав, що суд пішов до нарадчої кімнати, тож міг оскаржити рішення вчасно;
– отримання копії аж 21 вересня не є об’єктивною причиною пропуску строку;
– поважних причин у клопотанні не наведено.
Формально начебто все правильно. Але чи справді?
Верховний Суд втручається
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду побачила проблему там, де апеляція її не помітила. А саме – у технічному звукозаписі судового засідання.
Цей запис показав: після того як суддя видалився до нарадчої кімнати, рішення сторонам не оголошувалося. Взагалі. Ані повний текст, ані резолютивна частина. Тобто захисник фізично не міг знати мотивів, якими керувався суд, ухвалюючи рішення.
Ключовий момент. За загальним правилом частини 2 статті 395 Кримінального процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу подається протягом семи днів з дня її оголошення. Але частина 3 цієї ж статті передбачає виняток: якщо ухвалу постановили без виклику особи, строк для неї обчислюється з дня отримання копії.
І хоча захисник формально був присутній до моменту видалення суду, постановлене рішення йому не зачитали. Отже, він не був обізнаний із його змістом до 21 вересня – дня, коли отримав копію. Саме цей день і треба вважати точкою відліку.
Чому це важливо
Верховний Суд наголосив: апеляційний суд ретельно не перевірив доводи захисника. А мав би. Бо право на оскарження – це не формальність. Стаття 24 КПК прямо гарантує кожному можливість перегляду судового рішення, що стосується його прав, свобод чи законних інтересів.
Якби апеляція глибше занурилася в матеріали, то побачила б очевидне: строк на апеляційне оскарження не можна відраховувати від дати засідання, на якому рішення не оголошували. Інакше ми отримуємо абсурдну ситуацію: особа ще не знає змісту ухвали, а строк уже сплив.
Чесний підхід тут – рахувати від моменту, коли людина реально дізналася про рішення. Інакше право на захист перетворюється на фікцію.
До речі, цікава деталь: прокурор у засіданні Верховного Суду підтримав доводи касаційної скарги захисника. Тобто обидві сторони погодилися – апеляція помилилася.
Що в результаті
Верховний Суд скасував ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року і призначив новий розгляд. Тепер апеляційна інстанція має врахувати всі обставини і дати належну оцінку тому факту, що рішення не оголошували, а копію захисник отримав лише у вересні.
Практичний висновок для адвокатів і учасників процесу – простий і водночас важливий. Якщо суд першої інстанції не оголосив ухвалу у вашій присутності, строк оскарження треба рахувати від дня, коли ви реально отримали її копію. І обов’язково фіксуйте цю дату – вона стане вашим головним аргументом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, ця постанова – ще одне нагадування судам: формальний підхід до процесуальних строків неприпустимий. Присутність сторони в залі до видалення суду ще не означає, що вона ознайомлена з рішенням. Особливо коли технічний запис прямо підтверджує: оголошення не було.
Тож якщо вам колись скажуть «строк минув, ви запізнилися», а рішення при цьому ніхто не зачитував – згадайте цю історію. Можливо, ваш семиденний строк насправді ще навіть не починався.