Уявіть: людина скоїла злочин, минуло кілька років, а вироку досі немає. Чи можна її покарати? Відповідь криється у такому понятті, як строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. І свіже рішення Верховного Суду у справі № 161/18237/18 показує – навіть професійні судді іноді плутаються в цих правилах. Причому настільки, що людина ледь не отримала реальний строк там, де її мали б давно звільнити від будь-якої відповідальності.
Давайте розберемо цю історію покроково, бо вона – ідеальний приклад того, як працює (а іноді не працює) механізм давності у кримінальному праві.
Що сталося і чому справа дійшла до Верховного Суду
18 червня 2018 року неповнолітня дівчина – назвемо її обвинуваченою – перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, побила іншу дівчину у дворі будинку у Волинській області. Завдала кілька ударів ногою в підборіддя, тягала за волосся, била кулаками в обличчя, душила, навіть кусала за кисті рук. Наслідки – легкі тілесні ушкодження.
Кваліфікували це як хуліганство за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України. До речі, на момент вчинення діяння це був злочин невеликої тяжкості, але після змін у законодавстві (Закон № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) таке діяння стало кримінальним проступком. Цей момент ще зіграє свою роль.
Здавалося б, звичайна справа про вуличну бійку. Але минуло майже чотири роки, перш ніж суд першої інстанції виніс вирок – аж 20 червня 2022 року. Луцький міськрайонний суд Волинської області визнав дівчину винною та призначив 45 діб арешту. А оскільки вона вже мала непогашену судимість за попереднім вироком, то за сукупністю вироків остаточне покарання склало 3 роки і 1 місяць позбавлення волі.
Волинський апеляційний суд 4 жовтня 2022 року залишив це рішення без змін. І ось тут – ключовий поворот.
Ще в суді першої інстанції, 8 червня 2022 року, захисник заявив клопотання: строки давності притягнення до кримінальної відповідальності вже спливли – відпустіть дівчину. Суд це клопотання навіть не розглянув. Просто проігнорував. Виніс обвинувальний вирок – і все.
А апеляція відмовила, аргументуючи тим, що обвинувачена перебувала в розшуку (її оголосили в розшук 29 квітня 2022 року), а отже перебіг давності зупинився.
Звучить начебто логічно? Але рівно до того моменту, поки ви не подивитесь на календар.
Як працюють строки давності у кримінальному праві
Тут варто пояснити базову механіку – без юридичної води, по-людськи. Стаття 49 Кримінального кодексу України встановлює просте правило: якщо з моменту вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили минув певний проміжок часу – людину вже не можна притягнути до відповідальності.
Строк залежить від тяжкості діяння. Для кримінального проступку, за який передбачено покарання м’якше за обмеження волі, – два роки. Якщо проступок передбачає обмеження волі, або йдеться про нетяжкий злочин із покаранням до двох років позбавлення волі, – три роки. Для інших нетяжких злочинів – п’ять років. Тяжкий злочин – десять років, особливо тяжкий – п’ятнадцять.
Ключове уточнення: перебіг давності зупиняється, якщо особа ухиляється від досудового розслідування або суду. І поновлюється лише після затримання або явки з зізнанням. Але – і це принциповий момент – з дня вчинення кримінального проступку в будь-якому разі не може минути більше п’яти років. Це так званий граничний строк, після якого все, фініш.
Крім того, для неповнолітніх діє спеціальна норма – стаття 106 Кримінального кодексу України. Вона скорочує строки: два роки для кримінального проступку, п’ять – для нетяжкого злочину, сім – для тяжкого, десять – для особливо тяжкого.
У чому помилилися суди – проста арифметика
А тепер беремо в руки календар і рахуємо. Злочин скоєно 18 червня 2018 року. Оскільки на момент вироку діяння вже вважалося кримінальним проступком, строк давності для неповнолітньої становив два роки. Додаємо два роки – отримуємо 17 червня 2020 року. Саме цього дня строки давності притягнення до кримінальної відповідальності спливли.
А тепер увага – дівчину оголосили в розшук 29 квітня 2022 року. Це майже через два роки після того, як строк давності вже закінчився.
Виникає резонне питання: як можна зупинити те, що вже минуло? Так само, як не можна зупинити потяг, який прибув на кінцеву станцію два роки тому.
Верховний Суд, розбираючи цю справу, чітко вказав: подовження строку давності через ухилення можливе лише тоді, коли сам строк ще триває. Якщо два роки вже спливли – зупиняти нема чого. Строк давності у цьому кримінальному провадженні просто не зупинявся, бо на момент оголошення в розшук його вже не існувало.
Це не просто здоровий глузд. Це позиція, яку Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 2 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20. Там зазначено: подовження може мати місце лише стосовно того строку давності, який триває на момент виникнення факту ухилення.
Іншими словами – якщо ви ховалися від слідства протягом того періоду, коли строк ще йшов, то так, давність продовжується на час вашої відсутності. Але якщо вас оголосили в розшук уже після спливу строку – вибачте, потяг поїхав.
Що вирішив Верховний Суд і чому це важливо
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду 6 березня 2023 року скасував і вирок Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2022 року, і ухвалу Волинського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року.
Дівчину звільнили від кримінальної відповідальності на підставі пункту 1 частини 2 статті 106 КК України – у зв’язку із закінченням строків давності. А кримінальне провадження закрили за пунктом 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Цікава деталь: касаційну скаргу подав прокурор. Тобто сторона обвинувачення сама просила скасувати вирок і звільнити засуджену. Захисник і засуджена цю позицію повністю підтримали. Рідкісний випадок, коли всі учасники процесу виявилися «за» – і це лише підкреслює очевидність помилки, якої припустилися нижчі суди.
Крім того, суд окремо наголосив: звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності – це не реабілітація. Людина не визнається невинуватою. Йдеться про те, що держава втратила право карати через сплив часу. І це рішення може ухвалити навіть суд касаційної інстанції – що узгоджується з позицією Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 6 грудня 2021 року у справі № 521/8873/18.
Правда, дівчина не вийшла на волю після цієї постанови – тому що на той момент вона вже перебувала під вартою в іншому кримінальному провадженні за частиною 4 статті 185 КК України. Але в межах справи № 161/18237/18 справедливість було відновлено.
Кілька простих правил для тих, хто зіткнувся з кримінальним переслідуванням: завжди рахуйте строки. Два роки для проступку неповнолітнього, три чи п’ять для дорослого – залежно від тяжкості. Перевіряйте, чи не було підстав для зупинення перебігу давності саме тоді, коли строк ще йшов. І не бійтеся заявляти клопотання про звільнення від відповідальності через сплив строків давності. Навіть якщо перша інстанція проігнорує, а апеляція відмовить – Верховний Суд може виправити помилку. Як показує ця історія, іноді для справедливого рішення достатньо просто вміти рахувати до двох.