Строки давності – це той рідкісний випадок, коли час працює на обвинуваченого. Якщо з моменту злочину минуло надто багато часу, держава втрачає право карати. Саме так сталося у справі №373/3768/13-к, де Верховний Суд ухвалив рішення, яке багатьох здивувало: вирок скасували, а кримінальне провадження закрили.
Давайте розберемося, що ж там сталося і чому саме сплив часу відіграв вирішальну роль.
Що трапилося тієї серпневої ночі
Події розгорталися 25 серпня 2013 року в місті Переяслав-Хмельницький Київської області. Близько другої години ночі біля торгового центру «Підсінний» сталася бійка між двома компаніями молодих людей. Один із учасників отримав травму губи, в іншого зник золотий ланцюжок.
Наступного дня сторони домовилися зустрітися й усе владнати. Але замість мирного діалогу вийшло інакше. На зустріч, куди прийшли ОСОБА_7 зі своїм братом, прибуло шестеро незнайомих людей. Вони оточили братів півколом, поводилися недоброзичливо, на вулиці було темно. Обстановка виглядала загрозливо.
Коли один із присутніх схопив ОСОБА_7 за руку, той сприйняв це як напад. У нього був ніж. Далі – серія ударів: один чоловік отримав тяжкі тілесні ушкодження грудної клітки, стегна та сідниці. Інший, який намагався зупинити бійку, теж отримав ножові поранення. Третій – ОСОБА_15 – помер у лікарні від численних ударів.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_7 за статтею 124 Кримінального кодексу України – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Іншими словами, чоловік перебував у стані уявної оборони. Він щиро вважав, що на нього нападають, хоча реальної загрози, яка б виправдовувала такі дії, не було.
Як працює правило про давність
Тут важливий момент. Стаття 49 Кримінального кодексу України встановлює чіткі часові межі для притягнення до відповідальності. Вони залежать від тяжкості злочину.
Для нетяжких злочинів – а стаття 124 КК належить саме до цієї категорії – цей період становить три роки. Відлік іде від дня вчинення злочину до дня набрання вироком законної сили. Якщо за цей час вирок не набрав законної сили, особу мають звільнити від кримінальної відповідальності.
Ключове слово тут – «мають». Це не право суду, а його обов’язок.
І ось тепер найцікавіше. Злочин вчинено 25 серпня 2013 року. Вирок суду першої інстанції ухвалено 22 червня 2020 року – майже через сім років. А ухвала апеляційного суду датована 1 грудня 2020 року. Тобто з моменту події минуло понад сім років.
Трирічний строк сплив багаторазово. І що – ні районний суд, ні апеляція цього не помітили.
У чому помилилися суди
Помилка була системною. Районний суд, ухвалюючи вирок у червні 2020 року, мав би побачити: строки давності вже давно минули. Але він цього не зробив. Суд визнав ОСОБА_7 винним, призначив два роки обмеження волі, стягнув матеріальну та моральну шкоду – і навіть не згадав про статтю 49 Кримінального кодексу України.
Апеляційний суд теж пройшов повз цю обставину. Хоча на момент апеляційного розгляду ситуація була ще більш очевидною. Він повинен був роз’яснити засудженому можливість звільнення від відповідальності через закінчення передбаченого законом часу. Якби той погодився – закрити провадження. Якби ні – звільнити від призначеного покарання.
Не зробили ні того, ні іншого.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційну скаргу подав захисник ОСОБА_6. Він наполягав: строки давності минули, провадження потрібно закрити. Прокурор у судовому засіданні, до речі, погодився із цим.
Верховний Суд, розглянувши справу №373/3768/13-к, дійшов однозначного висновку: обидва попередні суди неправильно застосували закон про кримінальну відповідальність. Вони не застосували закон, який підлягав застосуванню, – а саме пункт 2 частини 1 статті 49 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 1 червня 2021 року ухвалила: вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, кримінальне провадження закрити, а ОСОБА_7 – звільнити від кримінальної відповідальності.
Це рішення цікаве ще й чітким розмежуванням двох ситуацій. Перша – коли давнісний строк закінчився до винесення вироку: тоді особу звільняють від відповідальності, а провадження закривають. Друга – коли час сплив уже після вироку, але до набрання ним законної сили: тоді особу звільняють від покарання.
У цій справі строки давності минули задовго до вироку першої інстанції. Тому – повне звільнення від відповідальності.
Чи означає це, що постраждалі залишилися ні з чим
Коротка відповідь – ні. Верховний Суд окремо зазначив: звільнення від кримінальної відповідальності через сплив часу не позбавляє потерпілого права на цивільний позов. Якщо людині заподіяно шкоду, вона може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства й вимагати відшкодування.
Це важливе уточнення. Давність «гасить» саме кримінально-правові наслідки – покарання, судимість. Але обов’язок відшкодувати завдану шкоду нікуди не зникає.
Історія цієї справи – наочний приклад того, як формальні, на перший погляд, процесуальні норми можуть кардинально змінити результат. Вісім років судових розглядів, три інстанції, тяжкі наслідки для потерпілих – і все завершилося закриттям провадження через строки давності. Помилка, якої можна було уникнути ще на рівні районного суду, якби він вчасно застосував статтю 49 Кримінального кодексу України.