Строки розгляду антимонопольної справи іноді розтягуються на роки, і бізнес закономірно питає: а чи законно це? У справі № 910/6476/25, яку Верховний Суд розглянув 2 липня 2026 року, підприємець двічі вигравав суди проти Антимонопольного комітету саме на цьому аргументі. Але касаційна інстанція сказала: не все так просто. І відправила справу на новий розгляд. Чому так сталося і які висновки з цього варто зробити – давайте розбиратися.
Суть конфлікту
ФОП Рогоза Валентин Володимирович – підприємець, якого АМК звинуватив у змові на тендерах. Ідеться про дев’ять процедур закупівель, що відбулися ще у 2016–2017 роках. Школи, райдержадміністрації, відділи освіти закуповували комп’ютерне обладнання, цифрові вимірювальні комплекси, навчальне приладдя. І, на думку Комітету, підприємець разом із кількома компаніями узгоджував свою поведінку під час цих торгів.
Розслідування стартувало 19 березня 2019 року – саме тоді адмінколегія Київського обласного територіального відділення АМК видала розпорядження про початок розгляду справи. А фінальне рішення №60/25-р/к з’явилося лише 3 квітня 2025 року. Шість років і два тижні. Відчуйте цю дистанцію: за цей час змінилася назва самого відділення, відбулася реорганізація, пройшов ковід, почалася велика війна. А справа все тривала.
Доказова база АМК виглядала класично для спорів про спотворення результатів торгів: спільні IP-адреси для подання пропозицій і податкової звітності, однакові властивості електронних файлів, відсутність реальної цінової боротьби під час аукціонів. Усе це – ознаки порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Підприємцю нарахували по 68 000 гривень штрафу за кожен епізод. Загальна сума – 612 000 гривень.
Коротко про те, що саме ставили у провину: ФОП Рогоза разом із ТОВ «Вівере Бене 2», ТОВ «НВК «Укртранском» та ТОВ «Видавництво «Розумники», за версією АМК, заздалегідь домовлялися, хто виграє тендер. Класична схема: учасники не знижували ціни під час аукціону, подавали документи з одних IP-адрес, використовували файли з однаковими властивостями. Словом, конкуренцією там і не пахло.
Дві перемоги, які виявилися крихкими
ФОП Рогоза подав позов до Господарського суду міста Києва. Його головний аргумент: розслідування тривало немислимо довго, а це – не що інше, як порушення принципу верховенства права.
Суди першої та апеляційної інстанцій із цим погодилися. Вони звернули увагу на кілька моментів, які справді викликають запитання. Більшість доказів АМК зібрав ще на старті розслідування, а потім настав довгий період бездіяльності. Жодних пояснень, чому знадобилося шість років, Комітет не надав. Карантин, реорганізація, війна – усе це могло впливати, але жодного доказу такого впливу в матеріалах справи не було.
Суд також зазначив: така тривалість строків розгляду антимонопольної справи позбавляє бізнес юридичної визначеності. Уявіть собі: шість років ви не знаєте, чи ви порушник, чи ні. За цей час губляться документи, забуваються деталі, зникають свідки. Захищатися стає об’єктивно важче. І це не абстрактна теорія – це реальний ризик для будь-якого підприємця.
Позов задовольнили повністю. Рішення АМК в оскаржуваній частині визнали недійсним і скасували. Дві перемоги поспіль – здавалося б, можна святкувати.
Чому АМК не погодився
Комітет подав касаційну скаргу, і його аргументи заслуговують на увагу – навіть якщо ви на боці бізнесу. По-перше, закон у редакції, чинній на момент розслідування, не встановлював жодних граничних строків розгляду справи. Ні Закон України «Про захист економічної конкуренції», ні підзаконні Правила розгляду заяв і справ. Це були дискреційні повноваження АМК.
По-друге, строки самі по собі – не підстава для скасування рішення за статтею 59 Закону №2210. Потрібно довести, що вони реально порушили права суб’єкта господарювання. Тут важливий нюанс: сам факт того, що розслідування довге, ще не означає, що вам завдано шкоди.
По-третє, АМК нагадав про масштаб справи: 25 процедур закупівель, четверо учасників ринку, величезний масив документації. А ще – COVID-19, масштабна реорганізація територіальних відділень у 2019 році та повномасштабне вторгнення. Усе це об’єктивні перешкоди, які не можна просто відкинути.
Ключовий момент – посилання на практику Верховного Суду, яку суди попередніх інстанцій не врахували. Зокрема, постанови від 14 травня 2024 року у справі №910/19008/21, від 15 липня 2025 року у справі №910/2415/24 та від 30 квітня 2026 року у справі №914/2959/24. У цих рішеннях Суд послідовно проводив лінію: оцінка тривалості строків розгляду антимонопольної справи має бути змістовною, а не формальною. Не можна просто подивитися на календар і сказати «шість років – забагато».
Що вирішив Верховний Суд
Касаційна інстанція частково задовольнила скаргу АМК. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасували, а справу № 910/6476/25 направили на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Чому? Верховний Суд визнав оцінку, яку дали суди, поверхневою. Вони не дослідили обставини у всій їх сукупності та не дали належної правової оцінки ключовим питанням. А питань цих – чимало.
Суд наголосив: треба з’ясувати, чи справді тривалий розгляд порушив права позивача – у тому числі майнові. Чи обмежило це його можливість захищатися? Чи створювало надмірний тягар? І головне – чи були в АМК об’єктивні причини для такого темпу роботи?
Цікавий нюанс, на який звернув увагу Верховний Суд: позиція самого підприємця під час антимонопольного провадження. Чи скаржився він тоді на затягування? Чи порушував перед АМК питання про негативний вплив тривалості на його бізнес? Усе це має значення для правильної оцінки ситуації. Бо одне діло – мовчки чекати шість років, а потім у суді казати «мене образили». І зовсім інше – активно фіксувати проблему ще на етапі розслідування.
Окремо Суд підкреслив: скасувати рішення АМК через недотримання строків можна лише тоді, коли доведено реальне порушення прав. Якщо ж Комітет дійсно встановив факт змови – самого факту «довгого розслідування» недостатньо для перемоги в суді. Іншими словами, строки – це не чарівна паличка, якою можна помахати і зробити недійсним будь-яке рішення.
Практичні уроки
Ця постанова змінює правила гри для всіх, хто судиться з АМК. Стратегія «розслідування тривало довго – отже, рішення незаконне» більше не працює сама по собі. Потрібно доводити, що строки розгляду антимонопольної справи реально вплинули на ваші права. Що ви втратили докази, що постраждав бізнес, що юридична невизначеність завдала конкретної шкоди. І бажано – фіксувати ці проблеми не post factum у суді, а безпосередньо під час провадження.
З іншого боку, і для АМК це не «зелене світло» на нескінченні розслідування. При новому розгляді Господарський суд міста Києва цілком може знову стати на бік підприємця – якщо Комітет не доведе, що шість років були об’єктивно необхідними, а не наслідком бюрократичної інерції. Адже Закон України «Про захист економічної конкуренції» хоч і не містить чітких строків, але принцип верховенства права ніхто не скасовував.
Остаточну крапку в цій історії поставить новий розгляд. Але вже зараз зрозуміло: баланс між ретельністю розслідування і правом бізнесу на визначеність – це не абстрактна філософія, а цілком конкретний судовий стандарт. І відповідати йому мають обидві сторони процесу – як АМК з його дискреційними повноваженнями, так і підприємець із його обов’язком довести реальність порушення своїх прав.