Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Субсидіарна відповідальність засновників за борги компанії: справа № 920/546/25

Subsydiarna vidpovidalnist zasnovnykiv za borhy kompaniyi

Чи можуть засновники фірми відповідати за її борги власним майном? Справа № 920/546/25 (920/1305/25) показує, що так. У червні 2026 року Верховний Суд залишив у силі рішення, яким на трьох засновників поклали субсидіарну відповідальність на понад 633 тисячі гривень.

Давайте розберімося, як звичайна компанія з Сумщини дійшла до такої розв’язки і чому суд став на бік кредитора.

Що сталося у справі

Товариство «Науково-виробниче підприємство «Техно» визнали банкрутом ще влітку 2025 року. Ліквідатор Удовенко Роман Петрович почав розбиратися з активами і швидко виявив неприємну картину. Фінансову звітність за 2023 і 2024 роки компанія взагалі не подавала. Останній звіт був за 2022 рік.

І ось що цікаво. За тим звітом у підприємства нібито були основні засоби на 43,6 тисячі гривень, запаси на 11,2 тисячі, дебіторська заборгованість на 329,1 тисячі. Але жодного з цих активів ліквідатору так і не передали. Керівництво мовчало, документи не віддавало, печатку й матеріальні цінності теж.

Банківські виписки додали ще більше ясності. З початку 2022 року рух коштів по рахунках фактично відсутній. Тобто грошей на господарську діяльність компанія давно не мала. А з 2021 року підприємство не могло навіть виплачувати зарплату працівникам. Про це свідчать позови колишніх співробітників.

Що таке субсидіарна відповідальність

Тут варто пояснити сам термін, бо він звучить страшніше, ніж є насправді. Субсидіарна відповідальність означає додаткову відповідальність. Коли компанія не може розрахуватися з кредиторами, суд може перекласти частину боргу на тих, хто довів її до банкрутства.

У нашому випадку йдеться про засновників. Ліквідатор просив стягнути з трьох осіб 633 753,70 гривні. Саме стільки бракувало, щоб задовольнити вимоги єдиного кредитора – податкової служби.

Ключову роль тут відіграє Кодекс України з процедур банкрутства. Його стаття 61 прямо каже: якщо банкрутство сталося з вини засновників або керівника, на них можна покласти субсидіарну відповідальність. І стягнуті гроші підуть не в чиюсь кишеню, а в ліквідаційну масу для розрахунку з кредиторами.

Ідея проста. Юридична особа не повинна ставати ширмою, за якою хтось ховає активи й уникає боргів.

Про «корпоративну вуаль»

Суди у таких справах часто згадують доктрину «пронизування корпоративної вуалі». Назва образна, але суть конкретна. Коли компанія існує лише на папері, а її власники використовують її як прикриття, суд може «підняти вуаль» і подивитися, хто насправді стоїть за боргами.

У цій справі так і сталося. Суд першої інстанції задовольнив заяву ліквідатора, апеляція погодилася. Один із засновників, ОСОБА_3, пішов оскаржувати рішення до Верховного Суду.

Його головний аргумент був простий: суди, мовляв, неправильно застосували статтю 61 Кодексу України з процедур банкрутства. А ще він вважав, що до справи не залучили іншого засновника – товариство «Технолог», яке мало 20 відсотків статутного капіталу.

Чому суд відмовив скаржнику

Верховний Суд пояснив: тягар доказування тут лежить саме на тих, кого притягують до відповідальності. Є така правова презумпція. Якщо ліквідатор навів докази, що майна не вистачає, а компанію довели до банкрутства, то відповідачі мають довести власну добросовісність.

ОСОБА_3 цього не зробив. Ані в першій інстанції, ані в апеляції він не надав жодного доказу, що не винен у банкрутстві. Просто заперечував і все.

Суд наголосив на важливому моменті. Відповідачі не передали ліквідатору первинні фінансові документи. А така бездіяльність сама по собі вже шкодить кредиторам. Без документів неможливо знайти активи, продати їх і погасити борги.

Крім того, засновники не здійснювали належний контроль за діяльністю товариства. Вони не вжили жодних заходів, щоб запобігти банкрутству чи оздоровити фінансовий стан. Фактично компанію покинули напризволяще.

Щодо незалучення «Технолога» суд теж відповів чітко. Визначати коло відповідачів – це право позивача, тобто ліквідатора. Суд не встановив, що склад відповідачів неправильний, а клопотань про заміну сторони ніхто не подавав.

Важливий нюанс: кримінальної справи не потрібно

Багато хто думає, що притягнути засновників до відповідальності можна лише після вироку у кримінальній справі. Це не так. Субсидіарна відповідальність – самостійний цивільно-правовий механізм. Вирок суду тут не обов’язковий.

Достатньо, щоб суд у межах справи про банкрутство встановив склад правопорушення. А це дії чи бездіяльність, які призвели до того, що майна не вистачило для розрахунку з кредиторами.

У нашій справі такий склад встановили. Об’єктом стало право податкової на задоволення вимог на 633 753,70 гривні. Суб’єктами – три засновники. А суб’єктивна сторона – свідома бездіяльність, яка й довела товариство до краху.

Суд також зазначив цікаву деталь. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення у формі ухвали, хоча правильніше було б оформити його як рішення. Але цей недолік визнали суто формальним. По суті все вирішили правильно, тому скасовувати нічого не стали.

Чим усе закінчилося

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення. Виконання попередніх судових рішень поновили. Тож тепер стягнення 633 753,70 гривні з трьох засновників у солідарному порядку знову стало реальним.

Для бізнесу ця справа – наочне нагадування. Залишити компанію без нагляду, не подавати звітність і не передавати документи ліквідатору – це не дрібниці. Саме такі дії суд може розцінити як доведення до банкрутства. А тоді борги компанії стануть і вашими особистими боргами.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version