Статус «розшук» у реєстрі військовозобов’язаних – штука, яка може зненацька з’явитися навіть у людини з чинною відстрочкою. Саме так сталося з позивачем у справі №500/1353/26, яку 15 травня 2026 року розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд. Давайте розберемося, що там трапилося і чому рішення суду важливе не лише для учасників цієї конкретної історії.
Із чого все почалося
Громадянин перебував на військовому обліку в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Жодних проблем із законом не мав, дані свої уточнив вчасно – ще 18 червня 2024 року через ЦНАП. Більше того, він користувався правом на відстрочку від призову під час мобілізації. Підстава – пункт 3, а згодом пункт 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
І раптом – сюрприз. У застосунку «Резерв+» чоловік виявив, що стосовно нього в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (скорочено – Реєстр) красується статус порушника військового обліку. А ще – звернення до Національної поліції. Фактично – людина в розшуку.
Що ж стало причиною?
Повістка, яку ніхто не отримував
Як з’ясувалося, ТЦК виписав повістку №271/2625 від 1 серпня 2025 року. У ній вимагалося прибути 11 серпня 2025 року для уточнення даних і проходження військово-лікарської комісії. Позивач не з’явився. І отут криється головний момент: він стверджує, що взагалі не отримував жодної повістки. Не знав про її існування.
ТЦК своєю чергою наполягав: оповіщення проводилося групою від Тернопільської міської ради. Навіть акт склали – мовляв, 7 серпня 2025 року намагалися вручити повістку, та ніхто не відчинив дверей. Акт підписали двоє осіб без зазначення посад, просто «група оповіщення».
19 серпня 2025 року ТЦК сформував електронне звернення до поліції – для адміністративного затримання та доставлення військовозобов’язаного. Так у Реєстрі з’явився той самий статус «розшук» у реєстрі військовозобов’язаних.
Позивач написав заяву начальнику ТЦК із проханням перевірити підстави для такого статусу та виправити інформацію. Реакції не було. Довелося йти до суду.
Що каже закон про вручення повісток
Тут варто зробити невеликий відступ і подивитися на правила гри. Порядок проведення призову під час мобілізації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі – Порядок №560). Саме він детально розписує, як має відбуватися оповіщення військовозобов’язаних.
Пункт 41 цього Порядку чітко перелічує, що вважається належним підтвердженням оповіщення. Якщо повістку вручають особисто – це особистий підпис про отримання, відеозапис вручення або відеозапис відмови від отримання. Якщо надсилають поштою – день отримання відправлення або день, коли в поштовому повідомленні проставили відмітку про відмову чи відсутність особи.
Крім того, пункт 40 Порядку №560 вимагає фото- та відеофіксацію під час вручення повістки. Представник ТЦК або поліцейський зобов’язаний застосовувати технічні засоби фіксації.
А що ми бачимо в нашій справі? Акт від 7 серпня 2025 року. Жодного підпису позивача. Жодного відеозапису. Навіть прізвищ тих, хто підписав акт, достеменно не встановити – лише позначка «група оповіщення» і два підписи без ідентифікації.
Крім того, у повістці навіть не була зазначена адреса місця проживання військовозобов’язаного. А сам акт містив довжелезний перелік із понад сотні номерів без жодної прив’язки до конкретних осіб чи документів.
Чому суд став на бік позивача
Суддя ретельно проаналізувала докази й дійшла однозначного висновку: відповідач не довів, що позивач був належним чином повідомлений про виклик. Усі ці «акти» і «розпорядження» не відповідають вимогам Порядку №560 та Порядку організації військового обліку (затвердженого постановою №1487).
А раз немає доказів вручення повістки – немає й підстав вважати людину порушником. ТЦК не мав права ні вносити до Реєстру дані про порушення правил військового обліку, ні звертатися до поліції для затримання.
Суд звернув увагу й на те, що позивач уточнив свої дані ще 18 червня 2024 року – тобто вчасно, у межах 60-денного строку, передбаченого законодавством. А відстрочку від призову за Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він мав майже безперервно з листопада 2024 року.
Ключовий момент справи – статус «розшук» у реєстрі військовозобов’язаних виник не через якісь винні дії громадянина, а через те, що ТЦК не дотримався процедури оповіщення. А це вже проблема державного органу, а не людини.
Що вирішив суд
Рішенням від 15 травня 2026 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Ось головне:
– Дії ТЦК щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку визнано протиправними.
– ТЦК зобов’язали виключити з Реєстру ці недостовірні дані.
– Окремо суд вказав: треба повідомити органи Національної поліції про відсутність правових підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.
– На користь позивача стягнули половину сплаченого судового збору – 665,60 гривень.
В іншій частині позову (щодо визнання бездіяльності протиправною) суд відмовив. Логіка тут проста: суддя не встановила, що позивач справді вручив чи направив відповідачу ту письмову заяву від 10 лютого 2026 року. Отже, говорити про бездіяльність ТЦК (мовляв, не відреагували на звернення) підстав не було. А от дії щодо внесення даних – так, тут порушення очевидне.
Чому ця справа важлива
Кожен, хто перебуває на військовому обліку, ризикує опинитися в подібній ситуації. Особливо коли оповіщення проводиться без належного документування, а в Реєстрі з’являється інформація, яка потім створює купу проблем – від зупинки на вулиці до реального ризику адміністративного затримання.
Судове рішення у справі №500/1353/26 чітко показує: сам факт виписування повістки ще не означає, що людина вважається повідомленою. ТЦК зобов’язаний довести, що повістку було вручено за правилами – з підписом, відеофіксацією або поштовим підтвердженням. Акт із двома анонімними підписами – не доказ.
І ще один практичний висновок: якщо ви виявили в «Резерв+» статус порушника, а повісток не отримували – не чекайте. Фіксуйте все, звертайтеся до ТЦК із письмовою заявою (обов’язково з доказом направлення), а якщо реакції немає – готуйте позов. Судова практика показує, що за явних процесуальних порушень із боку центрів комплектування шанси на успіх цілком реальні.
Рішення суду ще може бути оскаржене протягом тридцяти днів. Але його ключовий меседж уже очевидний: статус «розшук» у реєстрі військовозобов’язаних не може триматися на припущеннях і погано оформлених папірцях. Потрібні докази – чіткі, зрозумілі й передбачені законом.