Уявіть: відкриваєте ви якось «Резерв+», а там – червона позначка про порушення правил військового обліку та напис «Вас розшукує ТЦК». Жодних повісток ви не отримували, жодних протоколів на вас не складали. Саме в такій ситуації опинився військовозобов’язаний офіцер запасу, чию справу нещодавно розглянув Івано-Франківський окружний адміністративний суд. І рішення виявилося на його боці.
Давайте розберемося, що сталося і чому суд визнав дії територіального центру комплектування протиправними. Ситуація, чесно кажучи, далеко не унікальна – багато хто з військовозобов’язаних стикається з подібними «сюрпризами» в електронному кабінеті.
Що побачив чоловік у «Резерв+»
Отже, наш позивач – офіцер запасу, який перебуває на військовому обліку в одному з відділів ТЦК. У червні 2024 року він добросовісно уточнив свої облікові дані – це підтверджується витягом із електронного кабінету призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Здавалося б, усе гаразд.
Але в серпні 2025 року, зайшовши в застосунок «Резерв+», чоловік побачив неприємний сюрприз. У його електронному військово-обліковому документі красувалася позначка: «Вас розшукує ТЦК від 19.03.2025». А в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» з’явилися дані про порушення правил військового обліку.
І тут важливий момент: позивач не отримував жодної постанови про адміністративне правопорушення. Протокол за статтями 210 чи 210-1 КУпАП також не складався. Звідки ж узялися ці записи в реєстрі?
Представник позивача – адвокат – двічі зверталася до ТЦК з адвокатськими запитами: мовляв, поясніть, у чому суть порушення і на якій підставі дані потрапили до «Оберегу». Відповідь була короткою: приходьте особисто, а інформація про персональні дані – конфіденційна. Жодної конкретики.
Що відповів ТЦК
Територіальний центр комплектування пояснив свою позицію у відзиві на позов так. 22 лютого 2025 року на ім’я позивача сформували повістку – виклик на 9 березня для уточнення даних. Повістку направили рекомендованим листом з описом вкладення через «Укрпошту».
Але лист повернувся назад із довідкою форми Ф.20 та відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». На думку відповідача, цього достатньо, щоби вважати військовозобов’язаного належно оповіщеним. А раз не з’явився – значить, порушив правила військового обліку. Інформацію про це й занесли до реєстру «Оберіг».
Крім того, ТЦК наполягав на цікавому розмежуванні. Мовляв, відомості про порушення військового обліку – це службові дані (пункт 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII), а не персональні. І вносити їх до реєстру можна навіть без притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, за логікою ТЦК, постанова не потрібна – досить самого факту неявки.
Де проколовся ТЦК: адреса має значення
Суд уважно вивчив матеріали справи – і виявив фатальну помилку відповідача. Повістку №2599113 від 22 лютого 2025 року направили на адресу, де номер будинку – 126. Але згідно з паспортом позивача та обліковою карткою офіцера запасу, його адреса – будинок 127. Одна цифра – і весь механізм оповіщення пішов шкереберть.
А тепер – до букви закону. Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560), належним оповіщенням вважається:
– день отримання листа особою;
– день відмови від отримання;
– день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою, яку вона повідомила ТЦК під час уточнення даних.
Ключове слово – «за адресою, яку повідомила ТЦК». А повістку послали не за тією адресою. Як можна вважати людину оповіщеною, якщо лист пішов на сусідній будинок?
Логіка суду проста й залізна: немає належного оповіщення – немає факту порушення правил військового обліку. Будь-яких інших доказів того, що позивач отримав виклик або знав про нього, ТЦК не надав. А тягар доказування, згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, лежить саме на відповідачеві.
А де ж постанова про адмінправопорушення?
Це, мабуть, найцікавіша частина справи. Суд чітко роз’яснив: заносити до реєстру «Оберіг» можна саме дані про притягнення до адміністративної відповідальності.
Закон №1951-VIII у пункті 20-1 частини 1 статті 7 прямо вказує: до персональних даних призовника, військовозобов’язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП – із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу або постанови.
Тобто законодавець вибудував чітку послідовність: спочатку складається протокол, потім виноситься постанова, і лише після цього інформація потрапляє до реєстру. У нашій справі не було ні протоколу, ні постанови. Жодного документа про адміністративне правопорушення ТЦК суду не показав – бо його просто не існувало.
Аргумент відповідача про те, що «порушення військового обліку» – це, мовляв, службові дані й для їх внесення не потрібна постанова, суд відхилив. Бо за змістом закону йдеться все одно про відомості щодо притягнення до відповідальності. А притягнення не було.
Окремо варто згадати статтю 235 КУпАП, яка наділяє керівників ТЦК правом розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтями 210 та 210-1 і накладати стягнення. Тобто процедура існує, вона прописана – але відповідач нею просто не скористався. Замість цього – одразу вніс запис до «Оберегу».
Що вирішив суд
Івано-Франківський окружний адміністративний суд 17 серпня 2026 року повністю задовольнив позов. Суддя Микитин Н.М. визнала дії ТЦК протиправними одразу за двома напрямами:
– внесення до реєстру «Оберіг» даних про порушення правил військового обліку;
– внесення відомостей про перебування позивача в розшуку.
Відповідача зобов’язали виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів «Оберіг» обидва ці записи. Крім того, з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1211,20 гривні на користь позивача.
Кілька слів наостанок
Ситуація, описана у справі №300/6456/25, – не про ухилення від мобілізації. Вона про те, що навіть у воєнний час державні органи зобов’язані дотримуватися процедури. Повістка не за вашою адресою – не привід оголошувати вас у розшук. А відсутність постанови про адмінправопорушення – не привід заносити до «Оберегу» дані про те, що ви порушили правила військового обліку.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – знайте: судова практика вже формується. І вона не на боці тих, хто економить час на правильному оформленні документів.