Що відбувається з судовими витратами при відмові від позову, якщо боржник розрахувався вже після того, як ви подали заяву до суду? Верховний Суд у справі № 953/10140/25 розставив крапки над «і» – і його висновки стануть у пригоді кожному, хто стикався з подібною ситуацією.
Уявіть: ви звернулися до суду, сплатили судовий збір, найняли адвоката. А відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження, швиденько перераховує всю суму боргу. Позов втрачає сенс, ви подаєте заяву про відмову. Але ж гроші на судовий процес уже витрачено – і це не копійки. Хто має їх компенсувати?
Саме так розгорталися події у справі між ОСББ «Наш городок» та мешканкою будинку. Позивач вимагав стягнути понад 31 тисячу гривень заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідачка сплатила борг після відкриття справи, і тоді ОСББ відмовилося від позову, попросивши суд розподілити судові витрати: 3 028 гривень судового збору та 30 000 гривень на правничу допомогу.
Як вирішив суд першої інстанції
Київський районний суд міста Харкова закрив провадження у справі – це очевидний наслідок відмови позивача від позову на підставі пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України. А от із розподілом витрат вийшла цікава конструкція.
Суд повернув ОСББ із державного бюджету половину судового збору – 1 514 гривень. Це стандартна норма: частина перша статті 142 Цивільного процесуального кодексу України передбачає компенсацію 50% судового збору при відмові від позову. Другу половину – ще 1 514 гривень – стягнули безпосередньо з відповідачки.
Логіка була зрозумілою: оскільки боржниця задовольнила вимоги позивача вже після подання позову, саме вона має нести фінансову відповідальність за те, що справа взагалі потрапила до суду.
Із витратами на адвоката суд вчинив показово. Замість заявлених 30 000 гривень присудив лише 3 000 – у десять разів менше. Чому? Співмірність. Суд оцінив реальний обсяг роботи, складність справи, ціну позову і дійшов висновку: тридцять тисяч за підготовку позову про стягнення комунального боргу – це забагато.
Апеляція підтримала й додала
Харківський апеляційний суд залишив ухвалу без змін. Відповідачка оскаржувала рішення, проте судді апеляції повністю погодилися з позицією першої інстанції. Ба більше – вони додатково стягнули з відповідачки 2 000 гривень витрат на правничу допомогу, які позивач поніс уже під час апеляційного розгляду.
Тут знову спрацював принцип пропорційності. ОСББ просило 10 000 гривень за послуги адвоката в апеляції, але суд зменшив суму до 2 000 – рівно в п’ять разів.
Що сказав Верховний Суд
І ось тут – ключовий момент усієї історії. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу відповідачки та виправив помилку, якої припустилися попередні інстанції.
Помилка полягала ось у чому. Суди застосували два механізми відшкодування судового збору одночасно: половину повернули з бюджету, половину стягнули з відповідачки. Верховний Суд чітко вказав: ці підстави є взаємовиключними, поєднувати їх не можна.
Чому? Стаття 142 Цивільного процесуального кодексу України містить загальну норму (частина перша – повернення 50% із бюджету при відмові від позову) і спеціальну (частина третя – повне стягнення витрат із відповідача, якщо той задовольнив вимоги після пред’явлення позову). Спеціальна норма має пріоритет.
Коротше кажучи: якщо боржник сплатив усе після того, як ви подали позов, – ви маєте право стягнути з нього судовий збір у повному обсязі, а не задовольнятися половинчастою компенсацією з бюджету.
Тому Верховний Суд скасував повернення 1 514 гривень із держбюджету та збільшив суму, яку відповідачка має сплатити позивачу, до повних 3 028 гривень.
А що з витратами на адвоката?
Цю частину Верховний Суд залишив без змін. І 3 000 гривень за першу інстанцію, і 2 000 за апеляцію – усе залишилося як було. Доводи касаційної скарги в цій частині звелися до загальної незгоди відповідачки, без конкретних аргументів, які б дозволили переглянути рішення.
Чесно кажучи, це добра ілюстрація того, як працює касація. Верховний Суд перевіряє правильність застосування норм права, а не переоцінює докази по колу. Якщо суди нижчих інстанцій уже зважили обсяг роботи адвоката, складність справи й дійшли обґрунтованого висновку – змінювати його лише через те, що комусь не подобається сума, Суд не стане.
Корисні уроки з цієї справи
Перше. Стягнення судових витрат при відмові від позову залежить від причини відмови. Якщо ви відмовляєтеся тому, що відповідач добровільно задовольнив ваші вимоги після відкриття справи, – усі витрати можна покласти на нього. І судовий збір, і правничу допомогу. Причому судовий збір стягується повністю, без жодного «п’ятдесят на п’ятдесят» із бюджетом.
Друге. Витрати на адвоката мають бути співмірними. Можна заявити хоч 30 000 гривень при ціні позову в 31 000, але суд майже напевно зменшить цю суму. Співмірність, розумність і реальність – ось три кити, на яких тримається оцінка витрат на правничу допомогу. І це стосується як першої інстанції, так і апеляції.
Третє. Не змішуйте загальну та спеціальну норми. Частина перша статті 142 ЦПК України (повернення половини судового збору з бюджету) не застосовується, якщо справа закрита через задоволення відповідачем вимог після подання позову. У такому разі працює лише частина третя – стягнення всіх витрат із відповідача.
Судова практика Верховного Суду з цього питання вже усталена – постанови у справах № 726/2253/25, № 526/2929/24 та № 345/5838/25 підтверджують саме такий підхід. І справа № 953/10140/25 стала ще одним підтвердженням цієї логіки.