Торговельні марки в тендерній документації можуть зірвати всю закупівлю – навіть тоді, коли договір уже підписано і підрядник давно на об’єкті. Саме така історія трапилася з Відділом освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Перечинської міської ради на Закарпатті. Мова про капітальний ремонт дитячої бібліотеки – справа начебто рядова. Але дійшла аж до Верховного Суду.
Як усе починалося
У грудні 2023 року відділ освіти оголосив закупівлю через Prozorro. Предмет – капітальний ремонт вбудованих приміщень дитячої бібліотеки в місті Перечин. Переможцем визнали ТОВ «Варм-Хаус», з яким швидко уклали договір підряду. Все прозоро, все за правилами – принаймні так здавалося замовнику.
Але в лютому 2024-го Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області розпочало моніторинг цієї закупівлі. І знайшло кілька порушень, які в результаті потягнули за собою вимогу розірвати вже укладений договір.
Головна претензія аудиторів стосувалася якраз технічного завдання. У додатку 3 до тендерної документації замовник перелічив конкретні бренди матеріалів: газобетонні блоки AEROC, гідроізоляцію Гідрозіт BL, суміші Ceresit, шпаклівку «фугенфюллер», електрику Asfora, системи безпеки «Тірас» та «Джміль». Список вийшов чималий.
І от що впало в око перевіряльникам: жодного обґрунтування, чому потрібні саме ці виробники, документація не містила. Фраза «або еквівалент» поруч із назвами брендів теж була відсутня.
Буква закону
Коли мова заходить про торговельні марки в тендерній документації, частина четверта статті 23 Закону України «Про публічні закупівлі» висловлюється гранично ясно. Жодних посилань на конкретну марку, виробника чи торговельну марку в технічних специфікаціях бути не повинно. Якщо ж без такого посилання не обійтися – воно має бути обґрунтованим і супроводжуватися виразом «або еквівалент».
Логіка тут проста, побутова. Написали ви «Ceresit» без жодних альтернатив – і все, інші виробники аналогічних сумішей автоматично за бортом. Їхній товар формально не відповідає вимогам тендерної документації, хоч би яким якісним він був. А менше конкуренції – це часто вищі ціни і менший вибір для бюджету.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду нагадав, що аналогічна позиція вже закріплена в попередніх постановах. Зокрема, у справі № 520/15117/20 від 25 квітня 2023 року та у справі № 580/8757/23 від 11 липня 2024 року. Тягар обґрунтування лежить виключно на замовнику. Хочете конкретний бренд – поясніть чому. Просто вписати назву в документацію недостатньо.
Що ще насторожило аудиторів
Проблема торговельних марок у тендерній документації була не єдиною. Держаудитслужба зафіксувала ще три моменти.
Перший – замовник вимагав від учасників скан-копії висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на будівельні матеріали. Але ж із 1 жовтня 2023 року набув чинності Закон України «Про систему громадського здоров’я», який скасував обов’язковість таких висновків для нехарчової продукції. Будматеріали – це явно не їжа.
Другий – плутанина зі строками дії тендерних пропозицій. В одному розділі написали «90 днів із дати кінцевого строку подання», в іншому – «90 календарних днів з дня розкриття». Формально різні точки відліку, а це вже порушення принципу прозорості, закріпленого статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
І третій блок – претензії до документів самого переможця. За версією аудиторів, ТОВ «Варм-Хаус» не підтвердило ані досвіду виконання аналогічних договорів (у довідці не вказали адресу одного із замовників), ані кваліфікації працівників (стаж у 14-15 років підтверджувався листом про роботу за січень 2022 року), ані реальної наявності обладнання. Скажімо, в одному документі компанія задекларувала 5 електричних лебідок STERN, а в бухгалтерській довідці їх виявилося лише 2. Така сама історія зі зварювальними трансформаторами TESLA: в довідці про матеріально-технічну базу – 2 штуки, на балансі – 1.
Судовий шлях: від перемоги до скасування
Суди першої та апеляційної інстанцій спочатку стали на бік замовника. І Закарпатський окружний адмінсуд, і Восьмий апеляційний адмінсуд визнали висновок Держаудитслужби протиправним. Їхня аргументація зводилася до того, що договір уже виконується, роботи йдуть, бюджетні інтереси не постраждали. Навіщо розривати те, що працює?
До того ж у тендерній документації було загальне положення: всі матеріали мають відповідати будівельним нормам і стандартам. Суди вирішили, що цього достатньо.
Але Верховний Суд у постанові від 5 травня 2026 року не погодився.
Колегія суддів звернула увагу на те, що попередні інстанції просто не дослідили тендерну документацію в контексті обґрунтованості використання конкретних торговельних марок. Вони побачили загальну фразу про відповідність нормам – і зупинилися. А цього замало.
Ключове питання так і залишилося без відповіді: чому AEROC, а не будь-які газобетонні блоки? Чому Ceresit, а не аналогічна суміш іншого виробника? Де обґрунтування в самій тендерній документації? Касаційний суд наголосив: таке обґрунтування не можна дати постфактум, під час моніторингу чи в суді. Воно має бути в документації від самого початку.
Справу направили на новий розгляд до Закарпатського окружного адмінсуду. Тепер йому доведеться уважно перечитати всі додатки до тендерної документації і з’ясувати, чи справді замовник порушив статтю 23 Закону № 922-VIII.
Практичний урок для замовників
Якщо ви згадуєте торговельні марки в тендерній документації – одразу додавайте обґрунтування і фразу «або еквівалент». Це не забаганка аудиторів і не формальність, а пряма вимога закону. Проігноруєте – отримаєте висновок із вимогою розірвати договір. А далі – суди, нерви і втрачений час.
Крім того, суд у цій справі підтвердив цілком розумну річ: вимагати від переможця ліцензію на будівельні роботи класу СС2 – законно. Держаудитслужба намагалася оскаржити цю вимогу, посилаючись на Особливості № 1178. Але якщо роботи потребують ліцензування, замовник має повне право переконатися в наявності такого документа. Не кожна вимога, яка не подобається перевіряльникам, є порушенням.
А от із брендами без «або еквівалент» жарти кепські. Тут поле для маневру вужче, ніж здається.