Тотожний позов – це та сама пастка, в яку може потрапити навіть досвідчений юрист. Уявіть: ви подали позов до суду, вам його повернули через недоліки в ордері адвоката. Ви оскаржили це рішення – і апеляція стала на ваш бік, скасувала ухвалу та направила справу для продовження розгляду. Здавалося б, тепер суд першої інстанції просто зобов’язаний відкрити провадження. Але реальність виявилася складнішою.
Саме така історія трапилася з Приватним підприємством «Дубекспо» у справі №640/13538/22. Компанія звернулася до суду, вимагаючи від податкової та казначейства стягнути пеню, інфляційні втрати та відшкодувати моральну шкоду через затримку бюджетного відшкодування ПДВ. Загальна сума вимог перевищувала 400 тисяч гривень. І перша ж перепона виникла там, де ніхто не чекав.
Позовну заяву повернули ще на старті. Суд першої інстанції визнав, що адвокат підприємства не підтвердив свої повноваження належним чином – в ордері не вистачало обов’язкових реквізитів: номера посвідчення адвоката та інформації про те, ким і коли його видано.
Але Шостий апеляційний адміністративний суд у січні 2023 року частково задовольнив скаргу підприємства. Він звернув увагу на цікаву деталь: позовна заява була підписана не лише адвокатом, а й директором ПП «Дубекспо» – Пасічником І.Ю. А суд першої інстанції навіть не перевірив його повноваження. Справу направили назад – для продовження розгляду.
Неочікуваний поворот: справа не в документах
Коли матеріали потрапили до судді Київського окружного адміністративного суду, сталося те, чого позивач явно не очікував. Замість відкриття провадження він отримав нову ухвалу про повернення позовної заяви – цього разу з абсолютно іншої причини.
З’ясувалося, що ще у квітні 2023 року ПП «Дубекспо» подало до того ж суду інший позов – до тих самих відповідачів, із тими самими вимогами та на тих самих підставах. Йому присвоїли номер справи №320/10920/23. І станом на жовтень 2023 року ця справа все ще перебувала на стадії «залишено без руху» – суд не встиг ухвалити рішення ні про відкриття провадження, ні про відмову, ні про повернення.
Ось тут і спрацював пункт 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Його суть проста: не можна подавати до одного суду кілька тотожних позовів одночасно. Якщо суддя бачить, що в провадженні вже є справа з тими самими сторонами, предметом і підставами – нову заяву повернуть. Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з таким рішенням, і справа пішла до Верховного Суду.
Що таке тотожний позов у розумінні КАС України
Коли говорять про тотожний позов, мають на увазі повний збіг трьох елементів: сторін, предмета та підстав. Сторони – це позивач і відповідач. Предмет – чого саме ви вимагаєте (стягнути кошти, визнати право, зобов’язати вчинити дії). Підстави – обставини та норми права, якими ви обґрунтовуєте свої вимоги.
Якщо змінити хоча б один із цих компонентів, позови вже не будуть тотожними. Скажімо, додати нового відповідача або скоригувати період, за який вимагаєте стягнення – і формально це вже інша справа. Тут важливий момент: Верховний Суд неодноразово наголошував, що нетотожними позови стають лише тоді, коли зміна стосується суті спору, а не косметичних деталей.
У випадку ПП «Дубекспо» суди порівняли обидві позовні заяви і дійшли однозначного висновку: вони ідентичні. Ті самі відповідачі – ГУ ДПС у Києві та Державна казначейська служба. Той самий предмет – стягнення пені, інфляційних втрат і моральної шкоди за затримку бюджетного відшкодування. Ті самі підстави – порушення строків повернення ПДВ за вересень-листопад 2015 року.
Різнилися лише дрібниці: у другій справі позивач просив звіт про виконання рішення за 20 днів замість 10, а витрати на правову допомогу зазначив у розмірі 16 080 грн замість 13 000. Це не змінювало суті – позов залишався тотожним.
Чому аргумент про обов’язковість відкриття провадження не спрацював
Підприємство наполягало: апеляційний суд уже сказав – справа має розглядатися далі. Постанова від 18 січня 2023 року скасувала попередню ухвалу про повернення, тож суд першої інстанції просто зобов’язаний був відкрити провадження.
Але логіка Кодексу адміністративного судочинства України дещо інша. Коли справа повертається після скасування ухвали, суддя не діє автоматично. Він знову перевіряє позовну заяву на відповідність усім вимогам – і може виявити нові підстави для її повернення, яких раніше не помітили або які виникли пізніше.
Верховний Суд підтримав цю позицію. Скасування попередньої ухвали не є «безумовною підставою» для відкриття провадження. Це лише означає, що та конкретна причина для повернення (недоліки в документах представника) була недостатньо обґрунтованою. Але якщо з’явилася інша законна підстава – суд має повне право її застосувати.
Крім того, позивач намагався «виправити» ситуацію заднім числом. У грудні 2023 року – вже після того, як справу №640/13538/22 повернули – ПП «Дубекспо» подало заяву про залишення без розгляду позову у справі №320/10920/23. Суд задовольнив цю заяву. Але, як слушно зауважили і податкова, і суди, це сталося пізніше. Оцінювати законність ухвали треба було станом на 9 жовтня 2023 року – коли її винесли. А тоді тотожний позов ще висів у провадженні.
Як уникнути такої ситуації
Ключовий висновок – не поспішайте подавати другий позов, якщо перший ще не «закритий» процесуально. Коли суд повернув вашу заяву, і ви з цим не згодні – оскаржуйте, але не дублюйте вимоги в новій справі. Інакше ризикуєте створити собі додаткову перешкоду, яку потім доведеться довго розгрібати.
До речі, цікаво, що податкова у своєму відзиві до Верховного Суду наголосила на глибшому сенсі цієї норми. Пункт 5 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України існує не для формальності та не для того, щоб ускладнити життя позивачам. Вона захищає принцип юридичної визначеності – щоб не виникало кількох паралельних проваджень з одного питання, які можуть закінчитися суперечливими рішеннями. Це і про процесуальну економію: навіщо витрачати ресурс судової системи на розгляд одного й того самого двічі? Верховний Суд із цим погодився повністю.
Касаційну скаргу залишили без задоволення, рішення попередніх інстанцій – без змін. Постанова набрала законної сили 30 квітня 2026 року.