Цілісний майновий комплекс – саме так кваліфікували суди водопровідно-каналізаційні мережі в трьох селах Бучанської громади. Передали їх приватному підприємству без конкурсу – отримали рішення Антимонопольного комітету про порушення. Бучанська міськрада пройшла всі три судові інстанції, намагаючись довести, що це не комплекс, а просто набір труб і насосів. У лютому 2026 року Верховний Суд поставив крапку: касаційну скаргу залишено без задоволення. Розберімося, що сталося і які висновки з цієї історії варто зробити органам місцевого самоврядування.
Що трапилося в селах Гаврилівка, Блиставиця й Тарасівщина
До 2019 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в цих трьох селах надавали два комунальні підприємства – ЖКП «Поліське» та КП «Блиставиця-сервіс». Одне ліквідували, друге стало фінансово неспроможним. Виникла реальна загроза, що люди залишаться без води.
Бучанська міська рада діяла швидко. 24 жовтня 2019 року вона ухвалила рішення №4061-67-VII, яким передала зовнішні водопровідно-каналізаційні мережі та споруди у трьох селах у безоплатне користування приватному комунально-побутовому підприємству «Теплокомунсервіс». Жодного конкурсу не проводили – мовляв, ситуація надзвичайна, треба було рятувати водопостачання.
Що саме передали? Артсвердловини, насосні агрегати, мережні насоси, водонапірні башти, трансформаторні підстанції, водопровідні та каналізаційні мережі – коротше кажучи, усе, що потрібно для повного циклу надання послуг. ПКПП «Теплокомунсервіс» одразу почало працювати, й споживачі отримували воду без перебоїв.
Що побачив Антимонопольний комітет
26 грудня 2024 року АМКУ ухвалив рішення №539-р у справі №128-26.13/49-23, яким визнав дії Бучанської міськради порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Ішлося про антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування за пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Логіка Комітету була такою: передане майно – не розрізнені об’єкти, а господарська одиниця із завершеним циклом надання послуг. А якщо так, то передавати його можна було лише в оренду й лише за результатами конкурсу. Це прямо випливало із Закону України «Про особливості передачі в оренду об’єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Крім того, останній у редакції, чинній на момент передачі майна (Закон №157-IX), містив пряму заборону: частина друга статті 9 забороняла передавати комунальне майно в безоплатне користування або позичку. Інакше кажучи, міськрада порушила одразу кілька норм.
Позиція міськради: це не комплекс, а просто труби
Головний аргумент Бучанської міськради був простим і, на перший погляд, логічним: ніякий це не цілісний майновий комплекс. Звичайнісінькі інженерні мережі – свердловини, насоси, труби. Земельні ділянки не передавали, розподільчий баланс не складали, підприємство чи його структурний підрозділ не створювали, у реєстрі речових прав майно не реєстрували. Хіба можна назвати це комплексом?
До того ж, міськрада наголошувала: вона діяла в інтересах громади, щоб уникнути аварійних ситуацій після ліквідації комунальних підприємств. Чи реально було чекати кілька місяців, поки пройде конкурс, якщо люди ризикували залишитися без води?
Суди першої та апеляційної інстанцій ці аргументи відхилили. Господарський суд міста Києва, а згодом і Північний апеляційний господарський суд дійшли однакового висновку: майно, передане ПКПП «Теплокомунсервіс», становило господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва в кожному з трьох сіл. Тобто три окремі такі комплекси – по одному на населений пункт.
Судді звернули увагу на красномовний факт: до передачі мереж послуги в селах надавали КП «Поліське» та КП «Блиставиця-сервіс», а після передачі ПКПП «Теплокомунсервіс» одразу почало робити те саме. Жодного дня перерви. Це й доводить, що йшлося про завершений виробничий цикл, а не про набір розрізненого обладнання.
Не менш важливо й те, що в період передачі об’єктів у Київській області працювали інші суб’єкти господарювання, які могли б стати учасниками конкурсу. Натомість ПКПП «Теплокомунсервіс» отримало переваги не завдяки власним досягненням, а через рішення органу місцевого самоврядування.
Що сказав Верховний Суд
Міськрада подала касаційну скаргу, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Ішлося про те, як правильно визначати, чи є об’єкти водопровідно-каналізаційного господарства цілісним майновим комплексом у розумінні Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Верховний Суд ці доводи відхилив. По-перше, він нагадав, що є «судом права», а не «судом факту». Переоцінювати докази касаційна інстанція не може. А суди попередніх інстанцій уже встановили: передане майно забезпечувало повний цикл водопостачання та водовідведення, що і є визначальною ознакою цілісного майнового комплексу.
По-друге, Суд звернув увагу на цікаву деталь: норми законів, чинні на момент спірних правовідносин, вимагали проведення конкурсу навіть для передачі в оренду окремого індивідуально визначеного майна – не лише комплексів.
Окремо колегія суддів зазначила: відсутність виділення земельних ділянок, нескладення розподільчого балансу чи нереєстрація майна в реєстрі речових прав не спростовують факту існування такого комплексу. Бо головна його ознака – здатність забезпечувати завершений цикл надання послуг. А цю здатність було доведено.
Щодо формування окремого правового висновку – Верховний Суд визнав, що підстав для цього немає, адже питання кваліфікації майна залежить від конкретних доказів у кожній справі. Міськрада ж у судах першої та апеляційної інстанцій не надала належних доказів на спростування позиції АМКУ.
Чому ця справа важлива для громад
Передусім вона нагадує: навіть найкращі наміри не звільняють від обов’язку дотримуватися конкурсних процедур. Передача комунальної інфраструктури – особливо коли йдеться про об’єкти життєзабезпечення – має відбуватися прозоро й на конкурентних засадах.
Ключовий критерій, за яким мережі можуть визнати єдиним майновим комплексом, – це не наявність земельної ділянки чи розподільчого балансу, а здатність об’єкта забезпечувати завершений цикл виробництва. Якщо ваші водопровідні мережі дозволяють надавати послуги «під ключ» – від свердловини до крана споживача – будьте готові, що суд побачить у них комплекс з усіма наслідками.
І ще один практичний момент: станом на жовтень 2019 року законодавство вже містило пряму заборону безоплатної передачі комунального майна. Навіть якщо дуже поспішаєте – це не аргумент для суду.
ПКПП «Теплокомунсервіс», до речі, вже не користується спірними мережами. У березні 2024 року міськрада передала їх у господарське відання КП «Бучасервіс», а рішення 2019 року визнала таким, що втратило чинність. Але порушення конкурентного законодавства на той момент уже було зафіксоване, і скасувати рішення АМКУ через суд не вдалося.