23 липня у Харкові під час заходів оповіщення стався зухвалий напад на ТЦК: чоловік із ножем атакував військовослужбовців, серйозно поранив трьох і змусив поліцейського застосувати зброю. Такі історії шокують, але за ними завжди стоїть конкретна юридична логіка. Давайте розберемо, як кваліфікують подібні дії, що чекає на нападника і чому навіть ніж у руці не гарантує безкарності.
Що саме трапилося біля ТЦК того дня
Спільна група оповіщення – військові й поліцейські – працювала в одному з районів міста. Раптом чоловік дістав ножа і кинувся на військовослужбовців. Троє з них отримали поранення, усіх госпіталізували. Поліцейський, який був поруч, щоб зупинити напад і захистити життя людей, вистрелив із табельної зброї та поранив нападника в ногу. Це дозволило затримати його на місці.
Згодом з’ясували цікаву деталь. Ще 21 липня, за два дні до того, цей самий чоловік уже погрожував іншій групі оповіщення біля автовокзалу на проспекті Аерокосмічному. Тоді йому вдалося втекти. Схоже, він мав намір продовжити свою «лінію поведінки», але цього разу уникнути відповідальності не вдалося.
Чому будь-який напад на ТЦК – це удар не просто по людях, а по всій системі
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують державні функції: вони ведуть військовий облік, проводять оповіщення громадян і забезпечують мобілізацію. Коли військовослужбовець ТЦК перебуває при виконанні обов’язків – він є службовою особою в розумінні Кримінального кодексу. І його робота вважається виконанням громадського обов’язку. Такий статус автоматично перетворює будь-яке насильство щодо нього на злочин із підвищеною суспільною небезпекою.
У нашому випадку йдеться не просто про бійку на вулиці, а про сплановану або принаймні свідому атаку на тих, хто діє від імені держави. Саме тому кваліфікація одразу пішла за спеціальною нормою.
Що каже стаття 350 Кримінального кодексу України
Саме за частиною 3 статті 350 КК України відкрито кримінальне провадження. Ця норма охороняє службових осіб, які виконують громадський обов’язок, від погроз і насильства. Вона має кілька частин, і кожна «вмикається» залежно від тяжкості наслідків.
Перша частина карає за погрозу вбивством, насильством або знищенням майна. Друга – за умисне заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. А от третя частина – це вже дії, які або вчинені організованою групою, або призвели до тяжких тілесних ушкоджень. І, треба визнати, поранення трьох військових влучають прямо в цю категорію.
Покарання, передбачене частиною 3, – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Це не дрібне хуліганство, а злочин, за який цілком реально отримати майже максимальний термін.
Що вважається тяжким тілесним ушкодженням і чому це важливо
Українське законодавство (стаття 121 КК) перераховує ознаки тяжкого тілесного ушкодження: небезпека для життя в момент заподіяння, втрата органу або його функції, переривання вагітності, психічний розлад, стійка втрата працездатності не менше ніж на третину тощо. Для статті 350 застосовують ті самі критерії.
Якщо хоча б один із постраждалих військових отримав саме такі пошкодження (а ножове поранення часто є небезпечним для життя), то слідство цілком обґрунтовано йде за тяжким складом. Встановлювати точний ступінь ушкоджень будуть судово-медичні експертизи. Їхній висновок і стане вирішальним для остаточної кваліфікації. Але попередньо – маємо всі підстави для частини 3.
Чи могли додати інші статті – перешкоджання мобілізації, опір поліції
Окремо хочу звернути увагу на норму, яка зараз дуже активно застосовується, – стаття 114-1 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань». Якщо напад на ТЦК мав на меті саме зірвати заходи оповіщення, і це можна довести, то теоретично дії могли б кваліфікувати ще й за цією статтею. Але в цьому випадку, вочевидь, вирішили не накопичувати статті, а зосередитись на найтяжчій – пораненнях.
Стосовно поліцейського: він діяв у межах закону, зупиняючи злочин, тому опору як окремого злочину тут немає. Його постріл – це правомірне застосування зброї.
Коли поліцейський має право стріляти, захищаючи інших
Тут часто можна почути міфи, мовляв, стріляють просто так. Насправді Закон України «Про Національну поліцію» чітко регламентує, коли дозволено застосовувати вогнепальну зброю. Одна з підстав – захист осіб або самого себе від нападу, що загрожує життю чи здоров’ю. Інша – затримання особи, яка застукана під час вчинення тяжкого злочину і намагається втекти.
У нашому епізоді офіцер бачив реальну загрозу життю людей, тому рішення вистрелити було єдиним способом зупинити нападника. При цьому він поранив його в ногу – ймовірно, щоб мінімізувати шкоду, але усунути небезпеку. З юридичного погляду це класичний приклад крайньої необхідності або затримання злочинця без перевищення меж.
А що з втечею 21 липня – чи буде окрема відповідальність
Коротше кажучи – так. Втеча сама по собі не створює окремого злочину, якщо тільки особа не перебувала під вартою. Але сам факт погроз у бік групи оповіщення 21 липня – це окремий епізод. Слідство цілком може кваліфікувати його за частиною 1 статті 350 КК (погроза) або навіть за частиною 2, якщо тоді теж були якісь тілесні ушкодження. Враховуючи, що чоловік тоді втік, а через два дні вчинив іще тяжчий напад, це явно свідчить про стійкість його злочинних намірів. Суд обов’язково врахує цю «повторність», коли обиратиме покарання.
Який термін реально може отримати нападник
Закон дає вилку від 7 до 12 років позбавлення волі. Якщо ж слідство доведе, що він діяв ще й із хуліганських мотивів або що завдані ушкодження призвели до стійкої втрати здоров’я когось із постраждалих, це може потягнути ближче до верхньої межі. Крім того, втеча з місця події 21 липня та повторний напад із ножем – це обставини, які точно не пом’якшують вину.
Важливо розуміти: умисел тут практично ніколи не вдасться «списати» на необережність. Якщо людина дістає ножа, вона усвідомлює наслідки. Це тяжкий злочин, і судова практика з подібних справ досить сувора. На практиці строки 8–10 років у таких випадках не рідкість.
Чому цей напад на ТЦК – не просто новина на один день, а сигнал для всіх
Кожен такий інцидент показує, наскільки вразливими можуть бути люди у формі, які просто виконують роботу за законом. І водночас демонструє, що держава готова захищати їх правовими методами – від кваліфікованої статті до миттєвого реагування поліції. Агресія не залишиться без відповіді, навіть якщо нападник думає, що втеча допоможе.
Затриманому тепер доведеться відповісти за кожен свій рух. І стаття 350, і можливі додаткові епізоди, і висновки експертів – усе ляже в основу вироку, який визначить його долю на найближче десятиліття.