Уявіть: ви звертаєтесь до поліції, щоб відновити справедливість, а натомість вам натякають, що без «винагороди» справа не зрушить з місця. Саме так, за версією слідства, діяв один із керівників територіального підрозділу поліції Харківщини. Наприкінці липня 2026 року його затримали, і тепер йому доведеться пояснювати свої вчинки вже не як посадовцю, а як підозрюваному.
30 липня спільна оперативна група Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України провела затримання. Процесуальний контроль за цією справою взяли на себе прокурори Офісу Генерального прокурора. Це важливий сигнал: розслідуванням злочинів серед правоохоронців займаються не їхні безпосередні колеги, а зовсім інші, незалежні органи.
Керівнику поліції оголосили про підозру за частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України. Якщо перекласти цю норму з юридичної мови на людську, йдеться про отримання неправомірної вигоди за вплив на рішення уповноваженої особи. Простіше кажучи – людина бере гроші не за те, що зробить щось сама, а за обіцянку «домовитися» з тим, хто може ухвалити потрібне рішення.
І тут ключове уточнення. Слідство кваліфікувало дії посадовця як такі, що поєднані з вимаганням цієї неправомірної вигоди. Це не ситуація, коли хтось добровільно приніс конверт із подякою. Коли йдеться про вимагання, значить, ініціатива йшла від самого чиновника. Людину фактично поставили перед вибором: або платиш, або не отримуєш законного результату.
Давайте розберемо саму статтю 369-2 ККУ. Вона з’явилася в кодексі не так давно і спрямована саме проти так званого «вирішення питань». Її перша частина карає за пропозицію чи обіцянку вплинути на службову особу за гроші. Друга – за отримання такої вигоди. А от третя частина, за якою і кваліфікували дії харківського поліцейського, передбачає суворішу відповідальність. Вона застосовується, коли зловживання впливом поєднане з вимаганням.
Кримінальний кодекс у цьому випадку не жартує. Санкція частини 3 статті 369-2 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. І це не просто абстрактна цифра – разом з ув’язненням закон вимагає обов’язкової конфіскації майна. Тобто якщо провину доведуть у суді, людина втратить не лише свободу на кілька років, а й усе нажите майно, на яке зможуть накласти стягнення.
Виникає логічне запитання: чи означає оголошення підозри, що людину визнали винною? Ні. Цього вимагає презумпція невинуватості – один із фундаментальних принципів права. Наразі триває досудове розслідування. Слідчі ГБР збиратимуть докази, допитуватимуть свідків, проводитимуть експертизи. Потім справу скерують до суду, де сторона обвинувачення має довести кожен елемент злочину поза розумним сумнівом.
Сам факт затримання одного з керівників поліції Харківщини – подія непересічна. Це демонструє, що система очищення правоохоронних органів, яку намагаються вибудувати останніми роками, дає реальні результати. Коли за одну справу беруться одразу ГБР, СБУ та Офіс Генпрокурора – це вже не поодинокі активісти, а скоординована державна машина.
Крім кримінально-правових наслідків для самого підозрюваного, такі справи мають ширший суспільний ефект. Вони нагадують усім посадовцям, що зловживання службовим становищем і тим паче вимагання хабарів під виглядом «вирішення питань» – це прямий шлях на лаву підсудних. І вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна – цілком реальна перспектива, а не просто рядок у кодексі.
Ця справа також показує, як працює механізм розподілу повноважень. Розслідуванням злочинів, скоєних поліцейськими, займається не внутрішня безпека Нацполіції, а Державне бюро розслідувань. Це спеціально створений орган, який має юрисдикцію щодо правоохоронців, суддів і високопосадовців. Такий підхід мінімізує ризик «своїх не здавати» і робить розслідування справді незалежним.
Поки що жодних деталей про суму неправомірної вигоди чи обставини вимагання слідство не розголошує. І це правильно – передчасне оприлюднення може зашкодити розслідуванню. Але вже зараз зрозуміло: якщо ви стали свідком подібних дій із боку посадовців, варто звертатися напряму до ДБР або СБУ. Практика показує, що такі заяви не залишаються без уваги.