Удар по ринку в Лозовій обірвав життя двох жінок 50 і 60 років, ще 34 людини дістали поранень. Сталося це в обідню пору, коли центральний ринок міста був найлюднішим. Далі розберемо спокійно, без зайвих емоцій: що це означає з погляду права і чи реально притягнути винних до відповідальності.
Про обставини повідомив голова Харківської обласної державної адміністрації Олег Синєгубов. За його даними, загинули дві жінки. Тридцять чотири людини отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Пошкоджено торговельні об’єкти, багатоквартирний і приватний житлові будинки, легкові автомобілі. У приміщенні одного з магазинів спалахнула пожежа. Міський голова Лозової Сергій Зеленський назвав удар прицільним і навмисним. За його словами, постраждали також торгові павильони, торговельні центри й храм.
Зауважу: у таких історіях цифри майже завжди уточнюються, іноді протягом кількох діб. Тож говорити про остаточну кількість постраждалих зарано. Юридична оцінка від цих цифр не залежить – вона випливає із самого факту удару по цивільному об’єкту.
Чому ринок не може бути військовою ціллю
Міжнародне гуманітарне право тримається на простій ідеї. Війна ведеться між збройними силами, а не між людьми, які просто живуть своїм життям. Цивільні особи та цивільні об’єкти захищені від нападів. І це не побажання, не добра воля сторін, а жорстка правова норма.
Додатковий протокол I до Женевських конвенцій 1977 року прямо вимагає розрізняти комбатантів і цивільних. Стаття 48 зобов’язує спрямовувати операції лише проти військових цілей. Стаття 51 забороняє напади на цивільне населення. Стаття 52 захищає цивільні об’єкти, і ринок належить саме до них.
У Лозовій під удар потрапило місце, де люди щодня купують хліб, де працюють продавці, де зустрічаються сусіди. Жодного військового значення цей об’єкт не має. Навіть якщо десь поруч розташовані українські підрозділи, це не робить ринок законною ціллю. Така логіка прямо заборонена правом.
Окремо існує заборона невибіркових нападів. Йдеться про удари, які завідомо не можуть бути точними, або про випадки, коли очікувана шкода цивільним явно перевищує військову вигоду. Обідня година на центральному ринку – це якраз той випадок, коли про випадковість казати не доводиться.
Що каже Римський статут
Римський статут Міжнародного кримінального суду – документ, який перетворює подібні епізоди з новини на кримінальне провадження. Підпункт i пункту b частини другої статті 8 називає воєнним злочином умисне спрямування нападів проти цивільного населення як такого.
Удар по ринку в Лозовій підпадає під цю норму майже дослівно. Інша норма, пункт iv тієї ж частини, описує ситуацію, коли цивільним завдано надмірної шкоди порівняно з військовою перевагою. Обидві конструкції працюють не окремо, а разом.
Далі – питання юрисдикції. Міжнародний кримінальний суд діє за принципом доповнюваності. Він бере справу, якщо держава не може або не хоче розслідувати її самостійно. Україна ратифікувала Римський статут у 2024 році, тож юрисдикція суду щодо наших територій визнана офіційно.
Максимальне покарання за воєнний злочин у Гаазі – довічне позбавлення волі. Це не абстрактна погроза: ордери на арешт вищого керівництва Росії вже видані, зокрема у справах про удари по енергетичній інфраструктурі.
Хто відповідає за наказ
Тут є момент, який часто плутають. Воєнний злочин скоює не лише той, хто натискає кнопку. Відповідальність несуть і ті, хто віддає накази, і ті, хто планує операції. Для командирів діє окремий механізм – обов’язок знати про дії підлеглих і запобігати порушенням.
Довести намір буває непросто, і це чесний виклик для слідства. Але суди давно напрацювали підхід: достатньо, щоб виконавець усвідомлював цивільний характер об’єкта або свідомо не хотів цього перевіряти. Коли йдеться про ринок, який працює десятиліттями, питання про необізнаність звучить дивно.
Як збирають докази
Офіс Генерального прокурора фіксує такі факти з першого дня. Працюють слідчі, вибухотехніки, судово-медичні експерти. Долучаються супутникові знімки, записи камер, свідчення очевидців. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні окремо документує ці епізоди у своїх звітах.
Доказ – це не пост у соцмережі, хоч він теж може стати у пригоді. Насамперед це речові докази, дані про тип зброї, траєкторію, час запуску. Саме тому фахівці просять не чіпати уламки і не розбирати завали до приїзду слідчих.
Які шляхи покарання існують
Перший – Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Другий – українські суди: стаття 438 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за порушення законів і звичаїв війни. Ще у 2022 році наш суд ухвалив перший вирок російському військовому за вбивство цивільного.
Третій – універсальна юрисдикція. Низка європейських країн розслідує воєнні злочини, скоєні в Україні, навіть якщо ні підозрюваний, ні жертва не є їхніми громадянами. Таких справ стає дедалі більше, і це важливий запобіжник.
Перешкоди теж очевидні. Підозрювані перебувають на території Росії, яка їх не видає. Заочний вирок не означає негайного арешту. Але він означає ордер, обмеження на переміщення і цілком реальну перспективу переслідування до кінця життя.
Що це дає постраждалим
Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, працює в Гаазі з 2023 року. Туди вже подають заяви про зруйноване житло і втрачене майно. Механізм виплат ще формують, процес буде довгим. Та сам факт подання заяви має сенс: без неї згодом нічого не відшкодують.
Для мешканців міста важливий і простіший крок. Якщо ви стали свідком, варто зафіксувати час, місце і те, що бачили. Переписка з рідними в той момент, відео з телефону, фото пошкоджень – усе це згодом стане матеріалом справи. Слідчі працюють із заявами громадян, і часто саме вони тримають провадження на плаву.
Лозова – транспортний вузол, тому місто під ударом постійно. Але ринок, храм і житлові будинки не мають жодного військового смислу, і право називає це коротко, без емоцій: воєнний злочин.
Приміщення, де стоять прилавки, відновити можна. Свідчення людини, яка того дня була за прилавком, не відновити нічим. Тому в справах про такі удари пам’ять звичайних людей важить не менше за супутниковий знімок.