Вирок Володимирського міського суду Волинської області від 22 вересня 2026 року у справі №154/1858/23 – приклад того, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації закінчується не колонією, а пробаційним наглядом. Суддя пішов за статтею 69 Кримінального кодексу України і призначив покарання, якого немає в санкції статті 336. Давайте розберемося, що саме схилило суд до такого рішення.
Людина з інфарктом і повісткою в руках
Йдеться про старшого лейтенанта запасу, який перебував на військовому обліку в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Одружений, з вищою освітою, на момент подій ніде не працював, раніше не судимий.
У лютому 2023 року чоловік потрапив до лікарні через інфаркт. Уже в березні він приїхав до ТЦК та СП, отримав картку обстеження і почав проходити медичний огляд.
7 березня 2023 року позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія винесла вердикт. Діагнози звучать серйозно: гіпертонічна хвороба II стадії, гіпертензивне серце, стенокардія напруги II-III функціонального класу, дифузний кардіосклероз і постінфарктний кардіосклероз. За статтями 39 б та 40 б графи II Розкладу хвороб чоловіка визнали обмежено придатним до військової служби. Непридатний він був лише до ДШВ, плавскладу, морської піхоти та спецпідрозділів. А от служити в частинах забезпечення, самих ТЦК та СП, організаціях, установах і навчальних закладах цілком міг.
Того ж дня він підписав аркуш бесіди, де засвідчив позитивне ставлення до служби і ознайомився з відповідальністю за ухилення від призову. А ще отримав під підпис повістку – з’явитися 9 березня 2023 року о 18:00 до ТЦК для відправлення у військову частину.
Зустрінемося у суді
Напередодні відправлення, 9 березня близько 12:00, начальник відділення офіцерів запасу і кадрів зателефонував чоловікові. Просто хотів уточнити, чи все гаразд і чи пам’ятає той про 18:00. Почув у відповідь, що прибути він не зможе, бо записався до лікаря. Офіцер попередив про кримінальну відповідальність. Реакція була короткою: зустрінемося у суді – і слухавку поклали.
Документів про поважні причини неявки чоловік потім так і не надав. До 17 березня 2023 року в ТЦК він не з’являвся. Тож 23 березня керівництво центру написало повідомлення про кримінальне правопорушення, а 24 березня відкрили провадження №12023030510000287.
Що казав обвинувачений
У судовому засіданні чоловік вину визнав повністю. Розповів, що причиною неявки став біль у серці: того дня він звернувся по медичну допомогу, лікар призначив лікування і відпустив додому, а наступного дня був прийом у кардіолога. Про це він нібито телефоном повідомив ТЦК. У відповідь почув, що матеріали передадуть поліції. Після цього до центру більше не звертався.
Головний мотив своєї поведінки він сформулював просто: побоювання за власне здоров’я. У вчиненому щиро розкаявся і просив суворо не карати.
Що показали докази
Суд дослідив досить широке коло доказів. Колега обвинуваченого, начальник відділу офіцерів запасу і кадрів, підтвердив і сам факт вручення повістки, і той самий дзвінок. За його словами, чоловік не висловлював жодної незгоди з висновком ВЛК і жодних заперечень не заявляв.
Крім показань, у справі є повідомлення про правопорушення, акт дослідження стану здоров’я у кардіолога від 3 березня 2023 року, картка обстеження, довідка позаштатної ВЛК №517 від 7 березня 2023 року, розписка про отримання повістки та аркуш бесіди. І окремо – лист медичного об’єднання від 6 квітня 2023 року №653/10-2.23.
Останній документ, до речі, цікавий. З нього видно, що 10 березня 2023 року чоловіка справді оглянув лікар-кардіолог за направленням сімейного лікаря. Але повторних звернень не було, і в стаціонарі він не лежав.
Усі ці докази суд визнав належними, допустимими й переконливими. Вину доведено повністю.
Хочете чесну дрібницю з тексту вироку? В обвинувальному акті йдеться, що чоловіка визнали придатним, а от ВЛК у своєму висновку написала обмежено придатний. Суд спирався саме на медичні документи і на формулювання комісії.
Кваліфікація: стаття 336
Дії чоловіка кваліфікували за статтею 336 Кримінального кодексу України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Він не мав правових підстав для відстрочки за статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і не прибув у визначений час.
Санкція цієї статті передбачає позбавлення волі. Проте суд пішов іншим шляхом.
Чому суд пом’якшив покарання
Спочатку про загальні засади. За статтею 50 Кримінального кодексу України покарання – це не помста, а захід примусу, мета якого виправити засудженого і запобігти новим правопорушенням. Стаття 65 вимагає враховувати тяжкість діяння, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Пом’якшуючими суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, притягнення до відповідальності вперше і стан здоров’я обвинуваченого. Обтяжуючих не знайшов. То чому ж ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не привело його за ґрати?
Окремо суд зупинився на історії хвороби. Виявилося, що згодом ВЛК оцінювала стан чоловіка ще двічі: у 2024 році визнала його непридатним до служби, а в 2025-му знову обмежено придатним. Ці дані суд не переносив на березень 2023 року і не використовував як підставу для виправдання. Але врахував як підтвердження, що проблеми зі здоров’ям мали об’єктивний характер, а побоювання чоловіка не були вигадкою.
Ще один момент – родина. Дружина засудженого теж має серйозні серцеві проблеми: гострий інфаркт міокарда без елевації сегмента ST, коронарографія, стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, гіпертонічна хвороба III стадії. Це теж вплинуло на індивідуалізацію покарання. Сам чоловік має постійне місце проживання, сталі соціальні зв’язки і задовільну характеристику.
Три роки пробаційного нагляду
За статтею 69 Кримінального кодексу України суд може перейти до більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. Умова – кілька пом’якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості діяння. На думку суду, така сукупність у справі є.
Результат: пробаційний нагляд на три роки замість позбавлення волі. За частиною 2 статті 59-1 Кримінального кодексу України суд поклав на засудженого три обов’язки:
- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Строк покарання рахують з дня постановки на облік в органі пробації.
Що буде далі
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Оскаржити його можна протягом тридцяти днів з дня проголошення – через Володимир-Волинський міський суд Волинської області до Волинського апеляційного суду. Запобіжний захід до засудженого не застосовували, цивільного позову у провадженні немає.
Для юристів цей вирок цінний не так фактами, як аргументацією. По-перше, він показує, як працює стаття 69 на практиці. По-друге, демонструє, що медичні документи, зібрані роками, можуть стати вагомим аргументом у питанні індивідуалізації покарання. І по-третє, нагадує: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не завжди закінчується однаково. Іноді все залежить від конкретних обставин, а не від самої статті.