Ухилення від призову під час мобілізації коштує свободою навіть тоді, коли людина щиро кається й обіцяє найближчим часом стати до лав Збройних сил. Історія у справі №342/1101/24, яку розглянув Городенківський районний суд Івано-Франківської області, це підтверджує. Вирок ухвалили 22 вересня 2026 року, провадження №1-кп/342/50/2026.
Що було до суду
24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в країні запровадили воєнний стан. Далі його неодноразово продовжували, зокрема Указом від 8 травня 2024 року №3684-IX – до 12 серпня того ж року. Тобто всі події у цій справі відбувалися в особливий період, коли правила призову працюють інакше.
Конституція України у ст. 65 прямо називає захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності обов’язком громадян. Те саме дублює ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року. Це не декларація, а норма, яку суди застосовують буквально.
Один день, який усе вирішив
29 квітня 2024 року чоловік прибув до територіального центру комплектування. Того ж дня він пройшов військово-лікарську комісію. За довідкою ВЛК №77/7/247 від 29.04.2024, на підставі графи III Розкладу хвороб, його визнали придатним до військової служби. Висновок він не оскаржував, і це потім зіграло свою роль.
Наступного дня, 30 квітня 2024 року, старший інструктор вручив йому бойову повістку в приміщенні ТЦК. У повістці була конкретна вимога: з’явитися о 08:00 01 червня 2024 року для відправлення до військової частини. Перед врученням перевірили, чи немає підстав для відстрочки за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таких підстав не знайшли.
1 червня 2024 року він не прийшов. Ні о восьмій ранку, ні пізніше.
Версія обвинуваченого: захворів і залишився вдома
У суді чоловік визнав вину повністю. Пояснив, що того дня захворів. У медичні заклади по допомогу не звертався, лікувався самостійно. Про хворобу нікому не повідомляв, у тому числі ТЦК.
Звучить по-людськи. Хвороба і справді поважна причина, якщо її можна підтвердити. Проблема в тому, що жодного документа, який би засвідчив непрацездатність саме 1 червня 2024 року, у справі немає.
Обвинувачений щиро розкаявся, просив суворо не карати, говорив про намір служити і збирання документів. Суд визнав його показання послідовними та логічними.
Чому докази майже не досліджували
Розгляд пішов за ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України. Це спрощена процедура: якщо ніхто не сперечається щодо фактичних обставин, суд не вивчає докази, а обмежується допитом обвинуваченого й письмовими матеріалами про його особу.
Перед цим усім роз’яснили наслідок, тобто втрату права оспорювати встановлені обставини в апеляції з підстав неповного дослідження доказів. Ніхто не заперечував. Дії кваліфікували за ст. 336 Кримінального кодексу України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Що пом’якшувало покарання
Санкція ст. 336 КК України передбачає від трьох до п’яти років позбавлення волі. За ст. 12 Кримінального кодексу України це нетяжкий злочин. Далі працювали ст. 65 і 50: суд зобов’язаний зважити і тяжкість діяння, і особу винного.
Пом’якшуючими обставинами назвали визнання вини, щире каяття й активне сприяння розкриттю правопорушення. Обтяжуючих за ст. 67 КК України не виявили.
Про особу зібрали чимало. Чоловік має двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в психіатра й нарколога не перебуває. Раніше він таки притягувався до відповідальності: вироком від 11.01.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України, штраф у 50 неоподатковуваних мінімумів, який сплатили 13.03.2024. Але через ст. 89 КК України він вважається раніше не судимим.
Орган пробації в досудовій доповіді оцінив ризик повторного правопорушення як середній. Водночас там зазначено, що виправлення без позбавлення волі можливе.
Чому іспитовий строк не пройшов
Захисник просив мінімальне покарання за санкцією та звільнення від відбування з іспитовим строком на рік. Суд відмовив, і причина тут не в жорстокості.
Ст. 75 КК України дозволяє звільнення з випробуванням лише тоді, коли суд переконається: виправлення реально можливе без відбування покарання. Ключове слово – переконається. Автоматичного права на іспитовий строк ні в кого немає.
Суд наголосив: триває воєнний стан, а такі справи викликають суспільний резонанс. Показання про хвору матір і намір служити залишилися словами, доказами їх не підкріпили. Довідки КНП «Городенківська БЛІЛ» про амбулаторне лікування від 15.01.2025, 12.01.2026, 18.02.2026 №116 і довідка сімейного лікаря від 11.07.2025 не доводять, що людина не може служити.
Суд також спирався на позиції Верховного Суду. Це постанови у справах №625/67/23 від 05.02.2024, №641/1067/23 від 15.11.2023, №629/2438/23 від 22.10.2024 та №669/398/23 від 30.04.2024. Головна думка: коли країна захищається від збройної агресії, звільнення від покарання саме за ухилення від призову під час мобілізації створює в суспільстві відчуття безкарності.
Один рік позбавлення волі
Суд побачив, що пом’якшуючі обставини істотно знижують тяжкість діяння. Тому застосував ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією. Результат: один рік позбавлення волі. Покарання визнали пропорційним і достатнім.
Строк відбування рахують з моменту приведення вироку до виконання. Запобіжний захід не обирали, цивільного позову немає, процесуальних витрат і речових доказів теж. Апеляцію можна подати до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Обмеження одне: оспорювати фактичні обставини, які ніхто не заперечував, уже не вийде.
Що робити, якщо захворіли напередодні відправлення
Ситуація з вироку – типова пастка. Людина справді хворіє, лікується чаєм і таблетками вдома та впевнена, що цього достатньо. Для суду цього замало.
Для суду ухилення від призову під час мобілізації – це насамперед невиконана вимога повістки без поважної причини. А поважну причину потрібно не відчувати, а доводити.
Порядок простий: викликати лікаря додому або звернутися до медзакладу, отримати документ із датою та повідомити ТЦК про неможливість прибути. Не «якось потім», а того ж дня.
І ще одна деталь, яку легко проґавити. Висновок ВЛК теж варто оскаржувати вчасно, якщо він здається необґрунтованим. У цій справі чоловік визнав придатність і не сперечався, а переграти це в суді вже не вдалося.