Шосткинський міськрайонний суд Сумської області 23 вересня 2026 року виніс обвинувальний вирок у справі № 1-кп/589/407/26. Обвинувачений не заперечував, що отримав повістку і не прийшов. Пояснив це релігійними переконаннями. Суд кваліфікував його дії як ухилення від призову під час мобілізації за ст. 336 Кримінального кодексу України і дав три роки позбавлення волі.
Розберімося, чому позиція «я віруюча людина, тому не можу тримати зброю» не спрацювала. Річ у тім, що право чітко розділяє дві різні речі: строкову службу і призов під час мобілізації. Саме на цьому розмежуванні тримається весь вирок.
Що встановив суд
Кримінальне провадження №12025200490001102 відкрили 11 серпня 2025 року. Приводом став рапорт начальника районного ТЦК та СП: військовозобов’язаний не з’явився за повісткою.
Обставини суд відтворив детально. 20 січня 2025 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію. Згідно з довідкою №146/8 і карткою обстеження, на підставі ст. 45б графи ІІ розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», його визнали придатним до служби.
Того ж дня в приміщенні ТЦК та СП він під відеозапис отримав повістку. У документі було чітко вказано: з’явитися 21 січня 2025 року о 17 годині для відправки до військової частини. Посадові особи роз’яснили наслідки відмови, зокрема кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України. Розписку про отримання повістки і журнал видачі повісток чоловік підписав власноруч.
О 17 годині 21 січня він не прийшов.
Аргументи обвинуваченого
Своєї винуватості він не визнав. Розповів, що є Свідком Єгови вже 28 років, а з 2012 року – священнослужитель. Каже, що вивчає Біблію та дотримується її принципів, зокрема заборони брати до рук зброю. Посилався на розділ 24 Ісаї.
Кстати, цікава деталь. У 1997-1999 роках, коли його призивали на строкову службу, він проходив альтернативну (невійськову) службу. На цей досвід він і спирався, просячи замінити службу тепер.
Його позиція була жорсткішою, ніж просто відмова від зброї. Він заявив, що не може бути військовослужбовцем узагалі – навіть водієм, помічником на кухні чи капеланом. Дружина і знайомий з релігійної громади підтвердили в суді: переконання щирі, а допомагати країні він готовий у цивільний спосіб.
Чому альтернативна служба не спрацювала
Ось тут і ховається ключ. Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» у ст. 4 прямо говорить: на таку службу направляють громадян, які підлягають призову на строкову військову службу. Мобілізація – це інший правовий режим.
Для кваліфікації ухилення від призову під час мобілізації має значення не мотив, а сам факт неприбуття за повісткою. Законодавець свідомо розмежовує строкову службу і службу за призовом під час мобілізації. Це не прогалина в законі, а усвідомлений вибір, адже цілі в них різні.
До того ж чоловік знав про це заздалегідь. Начальник ТЦК та СП у відповіді на його заяву від 23 травня 2024 року роз’яснив: для військовозобов’язаних альтернативна служба не передбачена. Заступник міського голови у відповіді на звернення від 21 січня 2025 року написав те саме і додав, що служити можна військовим капеланом. Тобто інформація в людини була повна.
Конституція, свобода совісті та позиція Верховного Суду
Свобода віросповідання не є абсолютною. За ч. 2 та ч. 4 ст. 35 Конституції України право на свободу світогляду можна обмежити законом в інтересах громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав інших людей. І головне: ніхто не може відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Схожі норми містить Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Його ст. 3 і ст. 4 допускають лише ті обмеження, які потрібні для охорони громадської безпеки, життя, здоров’я і моралі та відповідають міжнародним зобов’язанням України.
Суд послався на постанову Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року у справі №573/838/24. Висновок там однозначний: відсутність заміни військової служби на невійськову під час мобілізації є легітимним обмеженням. Воно врівноважує почуття віруючих і інтереси суспільства, яке перебуває у стані війни.
Окремо суд оцінив посилання захисту на практику ЄСПЛ. Рішення «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року та «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року стосуються мирного часу, тому застосувати їх до цієї справи не можна. Але стандарт доведення «поза розумним сумнівом» суд згадав і використав.
Докази і суперечка про відеозапис
Захист намагався визнати недопустимим DVD-R диск із відеозаписом вручення повістки. Аргумент був такий: це копія, тому технологічні властивості носія встановити неможливо.
Суд не погодився. За ч. 1 ст. 99 Кримінального процесуального кодексу України документом є матеріальний об’єкт із зафіксованою інформацією, і до документів належать, зокрема, матеріали відеозапису. А ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» каже: якщо інформацію зберігають на кількох носіях, кожен електронний примірник вважається оригіналом.
Логіка проста. Носій – це лише спосіб зберегти інформацію. Електронний файл не прив’язаний жорстко до конкретного диска. І така позиція збігається з постановою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі №756/8124/19.
Покарання і що далі
Призначаючи покарання, суд спирався на ст. 50 і ст. 65 Кримінального кодексу України, а також на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Обтяжуючих і пом’якшуючих обставин не знайшли.
На користь обвинуваченого врахували: раніше не судимий, позитивно характеризується, у нарколога і психіатра на обліку не перебуває, злочин нетяжкий.
Проти – відсутність каяття. Конституційний обов’язок захищати країну він проігнорував. А на прямі питання суду про конкретні приклади цивільної допомоги ЗСУ відповіді не дав. Суд розцінив це як спосіб ухилитися, а не як чесний намір виконати обов’язок інакше.
Тому ст. 69 і ст. 75 КК України не застосували. Вирок – три роки позбавлення волі. Строк рахуватимуть із моменту звернення вироку до виконання. DVD-R диск залишили в матеріалах справи згідно зі ст. 100 КПК України.
Оскаржити вирок можна в Сумському апеляційному суді через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 діб з дня проголошення.
І ще одна деталь, варта уваги кожного, хто отримав повістку. Відеозапис вручення, власноручний підпис у розписці та журналі, письмові роз’яснення від ТЦК і міської ради – усе це разом перетворилося на доказову базу, проти якої релігійні аргументи виявилися безсилими. Ухилення від призову під час мобілізації суд оцінює через призму воєнного стану, а не мирного часу. І поки триває мобілізація, цей підхід навряд чи зміниться.
