Ухилення від призову під час мобілізації обійшлося мешканцю Марганця трьома роками за ґратами. Марганецький міський суд Дніпропетровської області 01 вересня 2026 року оголосив вирок у справі №1-кп/180/57/26, і ця історія добре показує, як стаття 336 Кримінального кодексу України працює на практиці.
Чому варто витратити на неї десять хвилин? Бо ситуація типовіша, ніж здається. Людина приходить до територіального центру комплектування, відмовляється брати повістку, сподівається: без підпису нічого не доведуть. А потім з’ясовується, що акт про відмову, відеозапис з камер і свідчення інспектора важать у суді не менше за підпис на бланку.
Хроніка однієї відмови
Чоловік перебував на військовому обліку як військовозобов’язаний. 16 січня 2025 року він пройшов медичний огляд, і військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби. Висновок оформили довідкою №78/13, яку підписали голова та секретар комісії.
Далі – 11 лютого 2025 року, 17:00, приміщення центру комплектування. Інспектор запропонував отримати повістку на відправку: явка 12 лютого о 06:00 для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на службу під час мобілізації. Чоловік відмовився і від самої повістки, і від підпису. Причини не назвав.
Перед тим його ознайомили з попередженням про кримінальну відповідальність за статтею 336 Кримінального кодексу України. Усе відбувалося під камерами – відеозапис потім дослідили в судовому засіданні. Інспектор склав акт про відмову, а матеріали передали до поліції. Повідомлення про обставини, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, надійшло 14 лютого 2025 року.
О шостій годині 12 лютого чоловік до центру не прийшов. Перевірили навіть медичні заклади: ні до центру первинної медико-санітарної допомоги, ні до центральної міської лікарні він у період з 9 по 15 лютого не звертався. Жодного документа про хворобу чи іншу поважну причину в матеріалах не з’явилося.
Що казав сам обвинувачений
У суді він визнав вину повністю. Історія при цьому вийшла з подробицями.
За його словами, дату прибуття йому не повідомляли. Приблизно за півроку, у серпні 2025 року, його примусово відправили до лав Збройних Сил України, де він перебував, доки самовільно не залишив частину. Інспектор у суді підтвердив інше: чоловік пройшов ВЛК, був придатний, повістку отримувати відмовився, причин не пояснив.
Логіка суду
Суд дослідив облікову картку до військового квитка, копію картки обстеження та медичного огляду, довідку ВЛК, попередження про відповідальність, копію повістки, акт про відмову і протокол огляду відеозапису. Цих матеріалів вистачило, щоб визнати обвинувачення доведеним.
Кваліфікація залишилася незмінною: ухилення від призову під час мобілізації на особливий період. Ключовий момент, який варто запам’ятати: те, що людину згодом усе одно мобілізували, від відповідальності не звільняє. Суд висловився прямо – подальший призов до військової частини не скасовує кримінальну відповідальність за неявку. Неявка вже відбулася, і вона зафіксована документально.
Як рахували покарання
Санкція статті 336 Кримінального кодексу України – від трьох до п’яти років позбавлення волі. За статтею 12 того ж кодексу це нетяжкий злочин.
Пом’якшуючою обставиною за статтею 66 суд визнав щире каяття. Обтяжуючою за статтею 67 – рецидив злочинів. Річ у тім, що 3 лютого 2025 року цього ж чоловіка вже засудили за частинами 1 і 2 статті 190 Кримінального кодексу України, за частиною 1 статті 70 призначили два роки позбавлення волі, а від відбування звільнили з іспитовим строком на один рік. Новий злочин стався саме в цей іспитовий строк.
Тому суд застосував статтю 71 – призначення покарання за сукупністю вироків. До трьох років за новим вироком частково приєднали невідбуту частину покарання за попереднім. Результат – три роки і сім днів позбавлення волі.
Строк відбування обчислюється з моменту затримання в порядку приведення вироку до виконання. Запобіжний захід суд не застосував, підстав не побачив. Диск із відеозаписом залишили в матеріалах справи – так вирішують долю речових доказів за статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України. Сам вирок ухвалено з посиланням на статті 370 і 374 цього кодексу.
Оскаржити його можна було протягом тридцяти днів у Дніпровському апеляційному суді. Вирок набрав законної сили після завершення цього строку, якщо апеляційну скаргу так і не подали.
Що з цього випливає для тих, у кого вже є повістка
Тут важливий момент, і він стосується не лише цієї справи.
- Відмова підписати повістку не означає, що ви її не отримали. Акт, складений у присутності свідків, плюс відеозапис працюють у суді як повноцінні докази належного повідомлення.
- Попередження про кримінальну відповідальність – не формальність. Після нього посилатися на необізнаність майже неможливо.
- Поважну причину треба чимось підтвердити. Лікарняний, довідка про догляд за хворим родичем, свідоцтво про смерть близької людини – щось відчутне й перевірюване. У цій справі перевірка медичних закладів показала, що жодного звернення не було.
- Якщо причина справді є, повідомте про неї заздалегідь і письмово. Мовчання суд читає не на вашу користь.
- Ухилення від призову під час мобілізації не зникає після того, як вас усе ж відправили служити. Це окремий склад правопорушення, і він живе своїм життям.
- Іспитовий строк – не імунітет. Новий злочин у цей період майже завжди тягне за собою статтю 71 з приєднанням невідбутої частини.
Окремо про строки й норми. Стаття 336 спирається на обов’язки, встановлені статтею 65 Конституції України, Законом України про військовий обов’язок і військову службу та Указом Президента №69/2022 про загальну мобілізацію. Строк дії указу продовжили Законом від 15 січня 2025 року №4221-IX. Саме на ці норми посилався суд, описуючи порушення.
Історія з Марганця – не про складну схему чи надзвичайну жорстокість. Це звичайна справа, у якій людина в потрібний момент не з’явилася і не пояснила причин. Наслідок видно у вироку: три роки і сім днів позбавлення волі за відмову від повістки та неявку за викликом. Хтось скаже, що покарання суворе. Але закон сьогодні саме такий, і суди застосовують його буквально – з усіма наслідками для тих, хто вирішує просто не прийти.