4 липня 2026 року на засіданні Ставки верховного головнокомандувача Володимир Зеленський озвучив, мабуть, найамбітнішу заяву про воєнний потенціал країни за весь час великої війни. Україна, за його словами, вже вийшла на такий рівень і такі обсяги виробництва, які дозволяють не просто наздогнати, а в довгостроковій перспективі обійти Росію у випуску високотехнологічних озброєнь. Перелік того, про що йдеться, виходить далеко за межі звичних дронів-камікадзе.
Заява президента — не пусте бахвальство для зовнішньої аудиторії. У засіданні разом із військовим керівництвом брали участь вітчизняні виробники. Ставка обговорювала не плани на папері, а конкретні цифри, потужності й терміни по цілій лінійці зброї, яка прямо зараз визначає перебіг бойових дій.
Про що саме говорили
Ключовий блок засідання був присвячений нарощуванню випуску одразу кількох категорій техніки. В офіційному повідомленні перелічено:
- дрони різних типів;
- наземні роботизовані комплекси;
- ракети;
- засоби радіоелектронної боротьби;
- інша військова техніка.
Зверніть увагу на сусідство ракет і наземних роботів — це вже не історія про кустарні FPV-дрони. Схоже, Україна замахується на повноцінний збройовий конвеєр, здатний видавати технологічні системи в промислових масштабах. Зрозуміло, що деталі засекречені, але сам факт публічного обговорення з виробниками свідчить про те, що процес виходить на новий рівень.
Зеленський доручив Міністерству закордонних справ і Міністерству оборони активізувати роботу з міжнародними партнерами, щоб залучити додаткове фінансування в оборонне виробництво. Це цікавий поворот: країна, яку ще два роки тому називали виключно отримувачем військової допомоги, тепер шукає інвестиції у власний ВПК, як зрілий гравець ринку.
Ракетна програма: балістика й антибалістична система
Окремий — і, схоже, центральний — сюжет Ставки стосувався ракет. Президент повідомив, що учасники засідання провели ревізію спроможностей зі створення української балістики й антибалістичної системи. За підсумками було визначено кроки, які мають прискорити виробництво, випробування та бойове застосування цієї зброї.
Тут важливий контекст. Про те, що Україна працює над власними балістичними ракетами, говорилося й раніше, але без деталей. Тепер же звучить пряме формулювання: є програма, є ревізія, є конкретні рішення. Паралельно згадана антибалістична система — тобто йдеться не лише про те, щоб бити далі й болючіше, а й про те, щоб навчитися перехоплювати чужі ракети. Якщо ці напрями справді виходять на стадію прискорених випробувань, до кінця року ми можемо побачити щось значно серйозніше, ніж чергова модифікація «Нептуна».
Далекобійні удари й ставка на втому російського суспільства
На Ставці обговорювалося й виконання програми далекобійних ударів. Зеленський сформулював ключовий принцип: обмеження здатності Росії вести війну прямо залежить від того, наскільки російське суспільство почне відчувати наслідки цієї війни на собі.
Це недвозначний сигнал. Українські удари по військових об’єктах, аеродромах, нафтопереробних заводах і складах у глибині території РФ — уже не епізоди, а системна кампанія. І слова президента закріплюють цей підхід як офіційну стратегічну лінію. Війна має ставати дедалі більш затратною та незручною для російського тилу — саме в цьому Київ бачить шлях до послаблення воєнної машини противника.
ППО залишається пріоритетом дипломатії
Паралельно з нарощуванням ударних можливостей Україна продовжує гостро потребувати захисту неба. Зеленський підкреслив, що найближчими днями головним завданням української дипломатії стане забезпечення системами протиповітряної оборони. Логіка зрозуміла: нові заводи й цехи з випуску дронів і ракет самі стають мішенню для російських атак, і без ешелонованої ППО весь виробничий ривок можна поставити під удар.
Зовнішній фон: інтерес Берліна та мільярди від «Рамштайну»
Заява Зеленського пролунала на тлі двох подій, які надали їй додаткової ваги.
19 червня видання Politico повідомило, що Німеччина розглядає можливість закупівлі українських та ізраїльських далекобійних ракет, здатних уражати цілі в глибокому тилу противника. Берлін вивчає цей варіант у межах посилення військової підтримки України. Якщо угода відбудеться, це означатиме не лише гроші для українського ВПК, а й символічне визнання якості зброї, яку країна розробляє в умовах війни.
Того ж дня — 19 червня — учасники 35-го засідання Контактної групи у форматі «Рамштайн» оголосили про виділення понад $4 млрд нової військової допомоги для України. Пакет знову підтверджує: західні союзники готові вкладатися в українську оборону в попередніх обсягах, і це дає Києву можливість паралельно розганяти власне виробництво, не побоюючись бюджетного провалу.
Не просто заява
Коли Зеленський каже, що Україна здатна в довгостроковій перспективі перевершити Росію з випуску високотехнологічної зброї, це не варто читати як передвиборче гасло. За цим стоїть розрахунок на те, що війна дедалі більше переміщується з площини живої сили в площину технологій, а в перегонах дронів, ракет і систем управління Києву є що пред’явити. Інша річ, що російський ВПК теж не стоїть на місці, і в Москви зберігається перевага в масштабах. Чи буде достатньо української швидкості та якості, щоб зламати цю стіну, покаже найближчий рік. Та одне вже зрозуміло: країна, яку ще у 2022 році вважали майже повністю залежною від західних поставок, тепер намагається перетворитися на самостійний збройовий центр сили — і робить це аж ніяк не в тиші.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков