Українці, які пережили сексуальне насильство під час війни, тепер можуть отримати репарації у 3000 євро – одноразову виплату від міжнародних донорів. Уряд затвердив механізм цих невідкладних проміжних репарацій наприкінці червня 2026 року, і це справді важливий крок, який довго чекали і правозахисники, і самі постраждалі.
Ідеться не просто про гроші. Для багатьох це перший офіційний сигнал: світ бачить ваш біль і визнає, що скоєне – воєнний злочин, за який Росія відповідатиме. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко наголосила, що ця допомога не впливає на жодні інші виплати – субсидію, пенсію чи будь-яку державну підтримку. Тобто ви можете спокійно отримати ці 3000 євро і водночас зберігати всі свої права на іншу допомогу.
Хто саме має право на виплату
Тут проста і водночас глибоко людяна логіка. Право на репарації у 3000 євро отримують ті, хто безпосередньо постраждав від сексуального насильства, пов’язаного з російською агресією. Крім того, до програми включили дітей, народжених унаслідок цих злочинів. Так, саме так – дитина, яка з’явилася на світ через насильство окупанта, теж визнається потерпілою. І це важливо, адже такі діти часто опиняються в особливо вразливому становищі, без належного соціального захисту.
Коли ви почуєте «репарації», може здатися, що йдеться про складні міжнародні суди і десятки років очікування. Але тут механізм інший – невідкладний, проміжний. Держава не чекає, поки завершаться всі юридичні процеси з країною-агресоркою, а дає підтримку вже зараз. До речі, якщо ви офіційно зареєстровані як постраждалий у кримінальному провадженні, це не обов’язкова умова для отримання допомоги – комісія розглядатиме звернення і без такого статусу.
Звідки беруться кошти і чому це надійно
Увесь бюджет програми формують добровільні внески міжнародних партнерів. Простіше кажучи, жодної копійки з українського держбюджету на ці виплати не витрачають. Фінанси надходять від урядів дружніх країн, міжнародних організацій і благодійних фондів, які спеціально виділили гроші під цей проєкт. Чому це важливо? Бо такі джерела не залежать від коливань української економіки, від чергового бюджетного перерозподілу чи політичних суперечок. Якщо вам схвалили виплату – ви її отримаєте.
Механізм розробили спільно з європейськими експертами, і він уже довів ефективність в інших країнах, що пережили збройні конфлікти. Ще один плюс: отримання репарації жодним чином не відміняє вашого права вимагати повну компенсацію збитків через суд у майбутньому. Це як аванс – визнання шкоди й перша конкретна підтримка, поки триває битва за справедливість у глобальних інстанціях.
Як подати заявку і що буде далі
Процес побудований навколо людини, а не бюрократії. При Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності створять незалежну комісію, яка розглядатиме звернення. Ніяких величезних черг і публічних розглядів – усі деталі максимально закриті.
Юлія Свириденко прямо сказала: «Увесь процес побудований так, щоб забезпечити максимальну конфіденційність, повагу до гідності людини та уникнути повторної травматизації під час оформлення документів». Уявіть собі: вам не доведеться десятки разів переказувати свою історію незнайомим людям. Достатньо буде звернутися до комісії через визначені канали – ймовірно, через спеціально навчених соціальних працівників або центри допомоги. Точний порядок ще оприлюднять, але ключове, що держава обіцяє: жодного осуду, лише допомога.
Масштаб, якого ми не до кінця усвідомлюємо
За даними Офісу генерального прокурора, від початку повномасштабного вторгнення верифіковано 398 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною. З них 248 скоєно щодо жінок, 150 – щодо чоловіків. Але ці цифри – лише видима частина айсберга. Правозахисники та психологи одностайно нагадують: через страх осуду, глибоку психологічну травму й суспільну стигму більшість постраждалих мовчать. Особливо це стосується чоловіків, яким наше суспільство часто нав’язує стереотип «сильної статі», що взагалі не має права на слабкість.
І це не просто жахливі цифри. Сексуальне насильство Росія свідомо використовує як зброю. Так само як ракети й танки. Тактика розрахована на знищення гідності, на те, щоб зламати окрему людину й цілу громаду. Тому кожна заява, кожен зафіксований випадок – це не лише крок до особистого зцілення, а й цеглина в майбутньому трибуналі. Коли ви розповідаєте, ви допомагаєте не тільки собі, а й тим, хто ще не наважився.
Тут важливий момент: репарації у 3000 євро – це не «плата за мовчання» і не спроба держави відкупитися. Навпаки. Це відкрите визнання того, що скоїв ворог, і запрошення постраждалих активно долучатися до процесу відновлення справедливості. Ваша історія має значення, навіть якщо ви розповісте її лише соціальному працівнику за зачиненими дверима.
Чому зараз це особливо на часі
Психологи кажуть, що після тяжкої травми людині потрібна хоча б одна точка опори. Для когось ці 3000 євро стануть можливістю оплатити курс реабілітації. Для когось – орендувати житло подалі від місця, де все сталося. А для когось це буде просто перший знак, що суспільство не відвернулося.
Фіксація злочинів триває безперервно. Кожен новий факт потрапляє до бази, яку потім використовуватимуть у міжнародних судах. Уряд уже заявив, що Росія нестиме відповідальність за кожен доведений епізод. Ці репарації – лише проміжний етап, за яким мають прийти повні виплати після остаточного юридичного врегулювання. Але невідкладність тут критична. Не можна чекати десятиліттями, коли людина потребує допомоги сьогодні.
Систему свідомо роблять гнучкою. Якщо з’являться нові міжнародні внески, програма розширюватиметься. Можливо, з часом подібні механізми запрацюють і для інших категорій постраждалих – наприклад, для тих, хто втратив здоров’я через катування. Але зараз фокус саме на сексуальному насильстві як на одному з найбільш замовчуваних злочинів.
Практична порада тим, хто вагається
Якщо ви або ваші знайомі пережили таке і досі не знаєте, чи варто звертатися, дайте собі час. Ніхто не примушує подавати заявку негайно. Але знайте: держава вже створила інструмент, який працюватиме на вас, коли ви будете готові. Звернутися можна буде через перевірені канали, де вас зустрінуть без осуду, з повагою до вашого болю та вашого ритму. Ті 3000 євро – лише частина підтримки. Головне, що за грошима стоїть чітка позиція: ви не самі, і те, що сталося, не буде забуте чи виправдане.
Зрештою, кожен такий злочин, зафіксований і визнаний, наближає момент, коли країна-агресорка відповість за все. І ці репарації у 3000 євро – це не фінальна крапка, а перший впевнений рядок у довгій історії відновлення справедливості, яку ми пишемо разом.