Суддя скасував гол Динамо у ворота Університаті на 15‑й хвилині матчу Університатя – Динамо Київ кваліфікації Ліги Європи. Як це рішення змінило гру та що кажуть правила?
У середу, 16 липня, на «Арені Клуж» вирішувалося, хто пройде далі. Перша зустріч завершилася нулями, тож ціна кожного моменту була захмарною. І коли м’яч опинився у сітці господарів, здавалося, динамівці зробили вирішальний крок. Та за мить арбітр показав: взяття воріт не зараховане.
Чому суддя скасував гол Динамо? Офіційна причина — положення «поза грою» у захисника Богдана Редушка, який брав участь в атаці. Але тут важливий не лише сам факт офсайду, а й те, як до нього дійшли. Після сигналу асистента головний арбітр зупинив гру й вирушив до монітора біля поля. Кілька хвилин він вивчав повтор, після чого впевнено показав: голу не буде.
Зазвичай такі епізоди сприймаються як суто спортивна драма. Проте за кожним піднятим прапорцем стоїть чіткий набір норм — Правила гри у футбол (Laws of the Game), затверджені Міжнародною радою футбольних асоціацій (IFAB). Саме вони є тим самим «законом», який регулює поведінку всіх учасників: гравців, тренерів і, звісно, суддів.
Правило 11 визначає офсайд як становище, коли гравець перебуває ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і передостанній захисник, у момент передачі від партнера. Втім, самого розташування недостатньо. Треба, щоб футболіст активно втручався у гру: грав у м’яч, заважав суперникові або отримував перевагу від свого положення. У спірному моменті VAR зафіксував саме таке втручання — і суддя, покладаючись на техніку, ухвалив остаточне рішення.
Ключовий момент: рішення арбітра на полі є остаточним і не підлягає оскарженню за процедурою цивільного чи господарського суду. Спортивна юстиція працює інакше. Якщо клуб вважає, що помилка носить системний або дисциплінарний характер, він може звернутися до органів УЄФА. Але сама оцінка епізоду — чи був офсайд, чи ні — це виключна компетенція арбітра, яку підтримує Регламент Ліги Європи УЄФА (стаття 45). Іншими словами, якщо суддя скасував гол Динамо після перегляду VAR, змінити це рішення не зможе жоден інший орган.
Система VAR, до речі, сама по собі цікавий правовий інструмент. Протокол VAR, схвалений IFAB, дозволяє перегляд лише у чотирьох випадках: голи, пенальті, прямі червоні картки та помилкова ідентифікація гравця. Під час перевірки офсайду використовується спеціальна технологія, яка будує віртуальні лінії з точністю до сантиметра. Саме ця «машина» підказала арбітру, що Богдан Редушко перебував на кілька сантиметрів ближче до воріт, ніж дозволено. Людське око таку різницю часто не вловлює, але закон є закон.
Чи міг суддя вчинити інакше? З юридичної точки зору — ні. Арбітр зобов’язаний застосовувати Правила гри. Якщо є об’єктивні дані про порушення, він не має права їх ігнорувати. Саме тому після втручання VAR у понад 90% випадків початкове рішення змінюється. Відмова визнати очевидну помилку могла б стати підставою для дисциплінарної відповідальності самого арбітра.
Цікаво, що цей епізод ілюструє важливу різницю між правосуддям у футболі та в державних судах. У класичному процесі сторони подають докази, оскаржують рішення, рухаються по інстанціях. На полі все відбувається миттєво. Суддя оцінює факт порушення одразу, і його вердикт вступає в силу без зволікань. Апеляція тут можлива лише у формі післяматчевого дисциплінарного провадження — та й то лише у випадках, що не стосуються оцінки ігрового моменту.
Окрема тема — відповідальність гравця, який опинився в офсайді. Жодних санкцій, окрім втрати гольової нагоди, для нього не передбачено. Це не фол, не неспортивна поведінка. Правила не карають за саме перебування поза грою, а просто зупиняють атаку. До речі, у дисциплінарному регламенті УЄФА навіть немає статті, яка б дозволяла покарати гравця за систематичні офсайди. Це суто ігровий момент, який впливає лише на статистику та рахунок.
Коли суддя скасував гол Динамо, для обох команд це стало переломним психологічним ударом. Кияни втратили ініціативу, господарі отримали шанс. І в цьому також проявляється юридична природа рішення: воно не просто фіксує порушення, а суттєво змінює баланс сил. Правило офсайду, власне, й було створене, щоб запобігати постійному перебуванню нападників біля чужих воріт. Воно врівноважує шанси, як норма матеріального права.
Що було далі в тому матчі — інша історія. Але цей епізод нагадав, що у футболі немає «майже голів». Є лише ті, які зафіксовані арбітром згідно з буковою закону. І якщо виконавець раптом опинився на кілька сантиметрів попереду — цього достатньо, аби єдиний документ, який має значення, показав невблаганне: голу не було.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков