Уявіть: ви навіть не тримали в руках повістку, а вас уже оголосили в розшук. Саме так працює чинна норма про мобілізацію, через яку тисячі українців дізнавалися про «вручену» вимогу вже від поліції. Але тепер у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15387, який пропонує викреслити цю норму із закону. Ініціатива належить народному депутату Георгію Мазурашу, і якщо її ухвалять, правила гри для військовозобов’язаних зміняться досить відчутно.
Давайте розберемося, що саме пропонують змінити і чому це важливо для кожного, хто підпадає під мобілізаційні вимоги.
Що не так із «врученням» зараз
Сьогодні стаття 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дозволяє територіальним центрам комплектування вважати повістку врученою навіть тоді, коли людина її фізично не отримала. Достатньо, щоб поштове відправлення повернулося з позначкою «не вручено з інших причин» або «за закінченням терміну зберігання».
Простими словами: лист із вимогою прибути до ТЦК міг загубитися на пошті, пролежати місяць у відділенні й піти назад відправнику. Або його принесли за старою адресою, де людина давно не живе. Однак для системи це означає одне – ви ухиляєтеся. І далі вмикається ланцюжок: повідомлення поліції, розшук, адміністративна, а згодом і кримінальна відповідальність.
Колеги-юристи часто порівнюють такий підхід із ситуацією, коли вам заочно виписують штраф за порушення, про яке ви дізналися тільки з блокуванням картки. Прикро, але з погляду процедури – нібито все законно.
Що пропонує законопроєкт №15387
Народний депутат Мазурашу наполягає на скасуванні цього автоматичного визнання. Законопроєкт прямо виключає положення, яке дозволяє вважати вимогу ТЦК врученою лише на підставі поштової відмітки про неможливість вручення.
Натомість з’являться два чіткі критерії підтвердження факту отримання:
- особистий підпис людини;
- належним чином зафіксована відмова.
От із відмовою – тут теж усе конкретизували. Якщо ви відмовляєтеся приймати повістку, представники ТЦК зобов’язані зафіксувати це одним із двох способів. Перший – скласти акт про відмову, який підпишуть щонайменше двоє незалежних свідків. Тобто не просто «я, Іваненко, і мій напарник Петренко», а дійсно люди зі сторони, не зацікавлені в результаті. Другий – зняти момент відмови на відео. Причому важливо, щоб відеозапис чітко показував саму відмову, а не просто констатував факт «він не відчинив двері».
Життєвий приклад, який усе пояснює
Уявімо типову історію. Чоловік призовного віку переїхав до іншого міста, не встиг оновити облікові дані – старе житло здає орендарям. Повістку надіслали за зареєстрованим місцем проживання, орендар проігнорував повідомлення, лист повернувся. За чинними правилами цей чоловік уже «вручений», і якщо він не з’явився за викликом, на нього відкривають справу про ухилення. Тепер же, у разі ухвалення законопроєкту, така ланцюгова реакція стане неможливою. Бо особистого підпису немає, акта з відеофіксацією немає – отже, повістка не вручена.
Тут важливий момент: ініціатива містить пряму заборону застосовувати будь-які заходи впливу до громадян, якщо вимога ТЦК фактично не була ними отримана. Тобто якщо поштове повідомлення загубилося, потрапило не за адресою або з інших причин не дійшло до адресата – людина не має нести за це жодної відповідальності. Технічна помилка «Укрпошти» чи збій у реєстрах більше не зможуть перетворити добросовісну людину на «ухилянта».
Кому це вигідно і чому зараз
Законопроєкт з’явився не на порожньому місці. Протягом останнього року суди буквально завалені справами, де оскаржують штрафи й адмінпротоколи за неявку за повістками, про які люди справді не знали. Парадокс у тому, що з формального боку ТЦК діють у межах закону – він дозволяє таке «заочне» вручення. А отже, суди часто стають на бік держави, хоча фактично людина не мала наміру ухилятися.
Якщо запропоновані зміни ухвалять, навантаження на судову систему знизиться, а кількість необґрунтованих розшуків і кримінальних проваджень – також. З іншого боку, дехто побоюється, що жорсткіші критерії вручення ускладнять роботу ТЦК, адже тепер кожну відмову треба ретельно фіксувати, залучати свідків або вести безперервну відеозйомку. Проте автори законопроєкту наголошують: мобілізаційна система виграє від прозорості, а довіра до неї зросте.
Що далі
Поки що це лише законодавча ініціатива. Текст опубліковано на сайті Верховної Ради, він пройде обговорення в комітетах, голосування в сесійній залі, а потім, у разі успіху, – підпис Президента. Процес може зайняти місяці. Проте сам факт реєстрації такого документа показує: проблема «невручених» повісток нарешті визнана на рівні парламенту, і з нею готові працювати.
Коли ви востаннє перевіряли поштову скриньку за місцем прописки, якою не користуєтеся роками? Саме там може опинитися виклик, про який ви дізнаєтеся надто пізно. До ухвалення змін ця скринька залишається вашою зоною підвищеної уваги – так само, як і персональні дані в реєстрах. Адже поки закон на боці автоматичного вручення, найкращий захист – це власна проактивність: оновлення адрес, перевірка сповіщень і, за потреби, консультація з юристом, який допоможе відрізнити справжню процедуру від імітації.