Уявіть: у вашому військовому квитку стоїть чіткий запис про виключення з військового обліку ще з 2009 року, а мобільний застосунок «Резерв+» наполегливо вважає вас військовозобов’язаним. Саме в такій ситуації опинився мешканець Донеччини, і саме її довелося розв’язувати в суді.
Тепер давайте розбиратися по суті. Донецький окружний адміністративний суд 22 травня 2026 року ухвалив рішення, яке може стати орієнтиром для багатьох українців. Позивач – назвемо його паном О. – ще 31 грудня 2009 року був виключений з військового обліку через досягнення граничного віку перебування в запасі. У військовому квитку, виданому в жовтні 1987 року, стоїть відповідна відмітка. У паспорті, до речі, теж – «Невійськовозобов’язаний».
Але у березні 2026 року чоловік зазирнув у «Резерв+» – і, м’яко кажучи, здивувався. Електронний військово-обліковий документ показував його як військовозобов’язаного рядового, який перебуває на обліку в місцевому ТЦК. Підстава для зняття чи виключення з обліку? Пропуск. Пусто. Хоча минуло вже понад шістнадцять років.
Що робити, коли державна база даних живе своїм життям?
Пан О. не став чекати, поки ситуація розсмокчеться сама собою. 10 березня 2026 року він звернувся на гарячу лінію Міністерства оборони України з проханням привести дані до ладу. Логічне прохання: є військовий квиток із записом про виключення – внесіть цю інформацію в реєстр «Оберіг», і хай у застосунку все відображається правильно.
Але замість конкретного рішення – формальна відповідь. ТЦК повідомив, що пан О. перебуває на військовому обліку, і порадив… з’явитися особисто для уточнення даних. Іншим листом – від 13 березня – відповідач взагалі заявив про відсутність у нього будь-якої інформації щодо виключення позивача з обліку. І знову рекомендація: прийдіть із документами.
Колесо замкнулося. Людина з паперами, що підтверджують її статус, не може добитися від державного органу простої дії – внесення правдивих даних у базу.
Чому суд визнав бездіяльність ТЦК протиправною
Тут важливий момент: чинне законодавство не ставить внесення змін до реєстру в залежність від особистої присутності. Пункт 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів (постанова Кабміну №1487) прямо каже: особиста присутність для зняття або виключення з військового обліку не є обов’язковою. Крім того, порядок №559, який регулює оформлення військово-облікових документів, дозволяє подавати заяви як у паперовій, так і в електронній формі.
Суд проаналізував ситуацію глибоко і всебічно. Ключових аргументів кілька.
По-перше, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№1951-VIII) зобов’язує ТЦК забезпечувати повноту й актуальність відомостей у базі. Якщо є документ про виключення з військового обліку – ці дані мають бути в реєстрі. Це не побажання, а прямий обов’язок, закріплений у статті 3 цього закону.
По-друге, у військовому квитку пана О. стоїть відмітка про виключення саме через досягнення граничного віку перебування в запасі. Це передбачено пунктом 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Ніхто цей запис не скасовував, військовий квиток не визнавали недійсним, посадовців, які його видали, до відповідальності не притягували. Отже, документ є чинним і є належним доказом. Крапка.
І по-третє – найцікавіше. Ще у 2009 році законодавство чітко визначало граничний вік перебування в запасі. Для рядового складу другого розряду – 40 років. Перетнув цю межу – підлягаєш виключенню. Причому, зверніть увагу: виключенню, а не зняттю. Різниця між цими поняттями виявилася принциповою.
Тонка межа: «знятий» і «виключений» – це не одне й те саме
Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» розрізняє ці поняття. Знятих з обліку можуть повторно на нього взяти – пункт 2 частини 1 статті 37 прямо це передбачає. А от виключених – ні. Людина, виключена з військового обліку, більше не належить до жодної категорії військовозобов’язаних: ні до призовників, ні до резервістів, ні до тих, хто перебуває в запасі.
Із цього випливає цілком логічний наслідок: на таку особу не поширюються вимоги проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, отримувати повістки. Її не можуть мобілізувати.
Крім того, пункт 35 Порядку №1487 передбачає цікаву норму: якщо військовозобов’язаний, який досяг граничного віку, не прибув до ТЦК для виключення – воно все одно здійснюється автоматично з 1 січня наступного року. Взагалі без участі особи. Тобто держава сама визнає цей статус незалежно від явки.
Суд також звернув увагу на принцип легітимних очікувань. Людина шістнадцять років прожила з упевненістю, що її правовий статус визначено остаточно. І раптом виявляється, що державна система її знову зарахувала до військовозобов’язаних. Це пряме порушення конституційного принципу правової визначеності, на який неодноразово вказував Конституційний Суд України – зокрема, у рішенні від 13 травня 1997 року.
Що важливо знати тим, хто опинився в подібній ситуації
Не треба особисто з’являтися до ТЦК тільки для того, щоб виправити помилку в реєстрі. Якщо ТЦК відповідає формальною відпискою – це бездіяльність, яку можна оскаржити в адміністративному суді. І як показує справа №200/2808/26 – успішно.
Військовий квиток із записом про виключення з військового обліку – це повноцінний доказ. Жодних додаткових процедур для підтвердження цього статусу закон не вимагає. Суд прямо вказав: повторне взяття на облік особи, яку з нього остаточно виключили, – це обмеження конституційних прав, гарантованих статтею 19 Конституції України.
До речі, суд у рішенні активно посилався на практику Європейського суду з прав людини – зокрема, на відоме рішення у справі «Рисовський проти України», де сформульовано принцип належного урядування. Суть його проста: державні органи не повинні отримувати вигоду від власних помилок чи уникати виконання обов’язків через недбалість.
Підсумком розгляду стало рішення на користь позивача. Суд визнав бездіяльність ТЦК протиправною і зобов’язав посадовців внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (система «Оберіг») відомості про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку відповідно до запису у військовому квитку від 30 жовтня 1987 року. Також на користь позивача стягнуто судовий збір – 1064,96 гривні.
Кілька слів про те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду – поки що перша інстанція. Його можуть оскаржити. Але правова позиція, яку зайняв суд, викладена настільки детально й аргументовано – з опорою і на національне законодавство, і на практику ЄСПЛ, і на рішення Конституційного Суду, – що має всі шанси встояти.
І ще один нюанс, про який варто пам’ятати: саме на ТЦК як на орган ведення реєстру покладається обов’язок доводити правомірність своїх дій або бездіяльності. Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України недвозначно каже: якщо посадова особа не може пояснити, чому в реєстрі недостовірна інформація – суд стане на бік громадянина.
Ця справа наочно демонструє: навіть коли державна електронна система дає збій, закон надає реальні механізми для захисту своїх прав. Військовий квиток із відміткою про виключення – це документ, який має юридичну силу. І якщо «Резерв+» стверджує протилежне, проблема не у вашому статусі, а в тому, що чиновник вчасно не вніс дані до реєстру. А це вже виправна справа – через суд.