Уявіть: ви зареєстрували торговельну марку, отримали свідоцтво, сплатили всі збори – і на цьому заспокоїлися. Бізнес пішов, а знак так і лишився припадати пилом у реєстрі. А потім хтось приходить і через суд достроково припиняє дію вашого свідоцтва. Саме так сталося у справі, яку розглядав Верховний Суд у травні 2026 року, і ця історія – чудовий привід розібратися, як працює механізм «вибракування» невикористовуваних торговельних марок в Україні.
Суть конфлікту: кому дістанеться знак?
Уявіть собі комбіновану торговельну марку – вона поєднує словесний і графічний елементи. Саме такий знак ще у січні 2008 року зареєстрував на себе український підприємець для послуг 35 класу (реклама, бізнес-адміністрування, комерційне інформування) та 45 класу (охоронні послуги, детективна діяльність, консультування з безпеки).
Минуло понад 15 років. У травні 2024 року американська компанія DANJAQ, LLC (згодом її замінила London Ultimate Holdings, LLC) подала одразу чотири заявки на реєстрацію схожих позначень для тих самих класів послуг. І тут виявилося, що стара торгова марка стоїть на заваді – через неї нові заявки можуть відхилити на підставі тотожності або схожості до ступеня змішування.
Що робити в такій ситуації? Правильно – доводити, що власник старого свідоцтва ним фактично не користується. І позивач пішов саме цим шляхом.
П’ять років без руху – і свідоцтво під ударом
Тут варто нагадати головне правило, закріплене у частині четвертій статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Якщо торговельна марка не використовується в Україні безперервно протягом п’яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва – будь-яка особа може звернутися до суду з вимогою достроково припинити його дію. Повністю або частково.
Це не якась суто українська вигадка. Аналогічні норми містяться у статтях 197-198 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, у Директиві ЄС 2015/2436, у Регламенті Ради (ЄС) № 207/2009. Вимога проста й зрозуміла: реєстр торговельних марок має бути «живим», а не цвинтарем знаків, які ніхто не використовує. Це принцип реального використання – фундаментальна ідея, що пронизує все сучасне право інтелектуальної власності.
Велика Палата Верховного Суду ще у березні 2025 року у справі № 910/8781/23 підтвердила: відлік п’ятирічного строку починається з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, і зміна власника цей строк не перезапускає.
Що намагався довести відповідач – і чому він програв
Власник спірної торговельної марки висунув одразу кілька аргументів. Давайте розберемо кожен.
Перший: він стверджував, що використовував знак із серпня 2019 по лютий 2022 року. Мовляв, був зареєстрований як ФОП, займався охоронним обладнанням та зовнішньою рекламою, мав відповідні сайти. Однак суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили види його діяльності за цей період. З’ясувалося: жоден із видів не охоплював послуги 35 та 45 класів МКТП, для яких торговельну марку було зареєстровано. Комерційні пропозиції, які він надав, виявилися саме пропозиціями – без доказів реального надання послуг.
Другий аргумент: війна. Підприємець посилався на військову агресію рф, окупацію Маріуполя (де він жив і працював) і на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини. Звучить переконливо, еге ж?
Але суди звернули увагу на важливий нюанс. Лист ТПП – це загальний офіційний документ. Він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору чи зобов’язання саме цього підприємця. Форс-мажор не діє автоматично – він має бути доведений стосовно конкретного випадку. І головне: навіть якщо з лютого 2022 року використовувати знак справді було неможливо, то що відбувалося до того? Адже п’ять років безперервного невикористання могли спливти ще раніше.
І тут ми підходимо до ключового моменту: тягар доказування лежить на власникові свідоцтва. Саме він має довести, що реально використовував торговельну марку, а не навпаки. У цій справі відповідач цього не зробив.
Доменне ім’я і листування – чому цього замало
Ще один цікавий момент: чи можна вважати реєстрацію доменного імені доказом використання торговельної марки?
Суд відповів: сама по собі – ні. Якщо ви зареєстрували домен, це ще не означає, що через сайт фактично надаються послуги, для яких зареєстрований знак. Потрібен комплекс доказів: функціонуючий веб-сайт, реальне пропонування послуг через нього, укладені договори.
Те саме стосується ділового листування. Комерційні пропозиції та листи від третіх осіб, які не є власниками свідоцтва, самі по собі не підтверджують надання послуг із використанням торговельної марки.
Крім того, у доменному імені використовувався лише словесний елемент – а спірна марка була комбінованою. Тобто навіть у цій частині використання було неповним.
Хто має право вимагати дострокового припинення?
Окремо Верховний Суд наголосив: право подати такий позов має будь-яка особа. Не лише прямий конкурент чи той, чиї права вже порушені. Достатньо законного інтересу – наприклад, бажання зареєструвати власну торговельну марку і перешкода у вигляді «мертвого» знака в реєстрі.
Позивач у цій справі подав чотири заявки на реєстрацію схожих позначень, і у нього були обґрунтовані підстави вважати, що стара реєстрація стане на заваді. Цього достатньо для звернення до суду.
Питання ж про те, наскільки стара марка схожа з новими заявками, взагалі не входило до предмета доказування у цій справі. Предметом було лише одне: чи використовувалася спірна торговельна марка протягом останніх п’яти років.
Принцип реального використання: три складові
Верховний Суд у своїй постанові чітко окреслив, що означає принцип реального використання на практиці. По-перше, це очищення Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки від «баласту» – свідоцтв, які тривалий час не використовуються. По-друге, право на торговельну марку має реально використовуватися у господарській діяльності, а не просто «зберігатися» в реєстрі про всяк випадок. По-третє, правова охорона не може використовуватися для блокування діяльності інших суб’єктів.
Це, по суті, запобіжник проти «патентного тролінгу» у сфері торговельних марок. Коли хтось реєструє знак не для ведення бізнесу, а щоб потім вимагати гроші з тих, кому цей знак справді потрібен.
Касаційну скаргу Верховний Суд залишив без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін. Дія свідоцтва на торговельну марку припинена достроково й повністю.
Що варто винести із цієї історії
Якщо ви власник торговельної марки і хочете спати спокійно – ваш знак має реально використовуватися. Не раз на п’ять років, а системно, з документальним підтвердженням. Договори, акти наданих послуг, рекламні матеріали, функціонуючий сайт – усе це варто зберігати.
Чесно кажучи, одного листа ТПП про форс-мажор недостатньо, щоб виправдати п’ятирічну паузу. Якщо війна чи інші обставини справді завадили бізнесу – потрібно доводити причинно-наслідковий зв’язок саме для вашого конкретного випадку. І бажано мати докази використання торговельної марки до настання цих обставин.
Ну і наостанок: якщо ви плануєте реєструвати власний знак, а в реєстрі висить чужа «мертва» реєстрація – не опускайте руки. Закон дає вам інструмент. Називається він – дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку. Головне – зібрати докази, що знак справді не використовувався, і бути готовим до того, що колишній власник може чинити опір аж до касаційної інстанції.