Отримати штраф за неоформленого працівника можна не лише після візиту інспектора Держпраці. Верховний Суд у справі №280/10418/24 остаточно розставив крапки над «і»: акт фактичної перевірки податкової служби – цілком законний привід для того, щоб Держпраці наклала на підприємця чималий штраф. І йдеться не про абстрактну можливість, а про 240 000 гривень, які ледь не довелося сплатити одній із запорізьких ФОП.
Про що, власне, ця історія
У липні 2024 року податківці провели фактичну перевірку інтернет-магазину, який належить ФОП. У приміщенні торгової точки вони побачили людину за роботою – жінку, яка пробивала чеки, консультувала покупців і взагалі поводилася як звичайний продавець.
Під час перевірки ця жінка, назвемо її пані О., пояснила: вона – консультант, працює з 1 червня 2024 року на підставі договору про співпрацю, ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку і має графік з 9 до 21 години п’ять днів на тиждень. З нею навіть проводили інструктаж з охорони праці. Звучить знайомо, чи не так? Саме так зазвичай описують звичайні трудові відносини.
І тут з’являється важливий нюанс: пані О. справді була зареєстрована як ФОП – з 12 червня 2024 року. А 13 червня між нею та власницею магазину уклали договір про співпрацю. За умовами цього договору, сторони об’єднують фінансові активи й зусилля для спільного управління торговою точкою.
Але податківців ця конструкція не переконала. Вони склали акт фактичної перевірки, де зафіксували: ФОП використовує працю людини без належного оформлення трудових відносин. Матеріали перевірки поїхали до Держпраці, а та винесла постанову про штраф – 240 000 гривень.
Що сказали суди першої та другої інстанції
Запорізький окружний адміністративний суд став на бік підприємиці. Позов задовольнили повністю, постанову Держпраці скасували. Аргументи були такі: по-перше, рішення про штраф не містило жодного мотивування – ні чому відхилили пояснення ФОП, ні чому не взяли до уваги договір про співпрацю. По-друге, у матеріалах справи не було доказів, що пані О. отримувала заробітну плату чи виконувала трудову функцію за дорученням власниці магазину.
А от Третій апеляційний адміністративний суд пішов іншим шляхом. Він визнав: акт фактичної перевірки податкового органу взагалі не може бути підставою для штрафу від Держпраці. Мовляв, податківці мають право перевіряти дотримання податкового законодавства, а для трудових штрафів потрібна окрема перевірка саме від Держпраці.
Цей аргумент і став каменем спотикання в касації.
Позиція Верховного Суду: акт перевірки – допустимий доказ
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, не погодився з апеляцією. І ось чому.
За статтею 259 Кодексу законів про працю України, податкові органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах – незалежно від форми власності та підпорядкування. Це прямо прописано в частині другій зазначеної статті.
Верховний Суд послався на власну практику. Ще у квітні 2024 року в справі №560/3981/23 було сформульовано ключовий висновок: закон наділяє податкові органи повноваженнями виявляти порушення трудового законодавства, а Держпраці – накладати штрафи за ці порушення. І відсутність окремого підзаконного акту, який би детально описував процедуру передачі матеріалів від ДПС до Держпраці, не скасовує цих повноважень.
Кодекс адміністративного судочинства України у частині третій статті 7 чітко каже: якщо підзаконний акт суперечить закону, застосовується закон. А закон – це передусім Кодекс законів про працю України, який у статті 265 встановлює відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без трудового договору.
Тож Верховний Суд визнав: акт фактичної перевірки податкової – допустимий доказ. І Держпраці має повне право накладати штраф на його підставі.
Чому справу все одно направили на новий розгляд
Тут важливий момент. Верховний Суд не сказав, що штраф у 240 000 гривень є законним. Він сказав інше: суд апеляційної інстанції, визнавши акт перевірки недопустимим доказом, навіть не досліджував решту аргументів сторін.
А дослідити є що. Наприклад, договір суборенди від квітня 2024 року підтверджує: господарську діяльність за адресою перевірки вела саме ФОП-власниця магазину. Жодних документів про те, що пані О. як ФОП здійснювала там свою діяльність, у справі немає.
Окремо спливає договір комісії від червня 2024 року. За ним, винагороду за реалізацію товарів отримує власниця магазину – і пані О. в цьому договорі не фігурує взагалі.
Ці докази залишилися без уваги апеляційного суду. А Верховний Суд, за статтею 341 КАС України, не може встановлювати нові обставини чи оцінювати докази, які не досліджувалися раніше. Саме тому справу направили на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.
У чому суть порушення: трудовий договір чи співпраця ФОПів
Ключове питання, на яке тепер має відповісти апеляція: чи справді два незалежні ФОПи діяли на підставі угоди про співпрацю, чи підприємиця просто зареєструвала свого працівника як ФОП, щоб уникнути оформлення трудового договору?
Кодекс законів про працю України не забороняє суб’єктам господарювання укладати між собою цивільно-правові угоди. Але якщо за гарним договором про співпрацю ховаються звичайні трудові відносини – з графіком, підпорядкуванням, інструктажами і видачею чеків від імені роботодавця – то це вже приховані трудові відносини. І штраф за неоформленого працівника тут стає цілком реальним.
Верховний Суд у постанові від 6 березня 2025 року вже висловлювався з цього приводу: якщо людина фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця без укладення трудового договору, це може свідчити про порушення і є підставою для штрафу за статтею 265 КЗпП України.
Що це означає для підприємців
По-перше, реєстрація працівника як ФОП і підписання з ним договору про співпрацю не є чарівним щитом. Якщо податкова перевірка виявить ознаки трудових відносин – графік роботи, підпорядкування правилам внутрішнього розпорядку, використання майна роботодавця, – матеріали поїдуть до Держпраці.
По-друге, штраф за неоформленого працівника (а це 10 мінімальних зарплат, тобто щонайменше 80 000 гривень за одну людину станом на 2025 рік, а в цій справі – всі 240 000) можуть накласти навіть без окремої перевірки Держпраці. Досить акту податківців.
По-третє, під час будь-якої фактичної перевірки варто бути вкрай уважним до того, що говорять люди, які перебувають у приміщенні. Слова на кшталт «я тут працюю консультантом, у мене графік з 9 до 21» можуть стати основою для серйозних санкцій.
І нарешті, якщо ви справді співпрацюєте з іншими ФОП, переконайтеся, що ця співпраця виглядає саме як співпраця незалежних суб’єктів: з окремими реквізитами в чеках, з окремими договорами оренди чи суборенди, з реальним розподілом відповідальності та фінансових ризиків. Бо суд дивиться не лише на назву договору, а на суть відносин.