Уявіть ситуацію: ви продали машину, а покупець не переоформив її на себе. Минає кілька років – і вам надходить штраф на 17 000 гривень за порушення, якого ви не вчиняли. Саме в такій історії довелося розбиратися Верховному Суду, і його рішення розставляє важливі крапки над «і» для всіх, хто коли-небудь значився власником у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Справа № 420/29905/23, яку Касаційний адміністративний суд розглянув 26 травня 2026 року, почалася з рейдової перевірки на автодорозі Стрий–Чернівці. Інспектор Укртрансбезпеки зупинив вантажівку Mercedes-Benz і виявив порушення: водій перевозив вантаж без оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа. За це абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає чималий штраф – 17 000 гривень.
Але кому саме виписувати цей штраф? Ось тут і почалася головна юридична колізія.
Кого карати: власника чи перевізника?
Під час перевірки водій надав товарно-транспортну накладну, у якій графи «автомобільний перевізник» просто не було заповнено. Тобто єдиний документ, який міг би пролити світло на те, хто ж організував це перевезення, виявився німим. У ньому значилися лише вантажовідправник і вантажоодержувач – обидва приватні підприємці, жоден із яких не фігурував як перевізник.
Інспектор пішов, здавалося б, очевидним шляхом: зазирнув у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, побачив там прізвище жінки – і вирішив, що саме вона є автомобільним перевізником. Відділ державного нагляду в Одеській області виніс постанову про адміністративно-господарський штраф на суму 17 000 грн. І отримувач цього «подарунка» пішла до суду.
Чесно кажучи, логіка контролюючого органу на перший погляд не позбавлена сенсу: якщо машина зареєстрована на вас, то ви за неї й відповідаєте. Але Закон України «Про автомобільний транспорт» дивиться на ситуацію інакше.
Що каже закон насправді
Тут важливий момент. Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко розділяє поняття: автомобільний перевізник – це не просто той, на кого записана машина. Це фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення на комерційній основі або за власний кошт. А стаття 33 цього ж закону додає: автомобільний перевізник, який возить вантажі на договірних умовах, – це суб’єкт господарювання, котрий надає послугу згідно з договором і використовує транспортний засіб на законних підставах.
Іншими словами, запис у техпаспорті – це лише один із пазлів, а не готова картинка. Верховний Суд наголосив: самі лише реєстраційні документи не дають змоги визначити, хто насправді має нести відповідальність за порушення. Потрібно дивитися на весь ланцюжок: договори, накладні, квитанції – усе, що підтверджує статус автомобільного перевізника.
І це не якась нова позиція. Суд послався на цілу низку своїх попередніх постанов – від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а, від 6 вересня 2023 року у справі № 120/5064/22, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22. У всіх цих рішеннях простежується одна думка: стаття 60 Закону карає не власників і не користувачів, а саме автомобільних перевізників.
Підводні камені, про які варто знати
У цій справі спливла ще одна показова деталь. Позивачка надала суду ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року, згідно з якою спірний Mercedes-Benz ще за чотири роки до рейдової перевірки було передано у власність іншій особі – в межах розподілу майна подружжя. Тобто жінка не просто не була автомобільним перевізником – вона на момент перевірки навіть не володіла цим транспортним засобом фактично, хоча в реєстраційних документах усе ще значилася.
Але навіть без цього драматичного повороту позиція Суду лишалася б тією самою. Річ у тім, що контролюючий орган має встановити особу автомобільного перевізника ще на стадії розгляду справи – до винесення постанови про штраф. Акти, складені на місці зупинки, фіксують лише вихідну інформацію. А от рішення про те, хто саме відповідатиме гривнею, ухвалюється пізніше – в територіальному органі Укртрансбезпеки.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачку навіть не повідомили належним чином про розгляд справи. Запрошення надіслали на адресу, яка не збігалася із зареєстрованим місцем проживання. Людина просто не знала, що її збираються штрафувати, і не могла навести свої аргументи. Верховний Суд визнав це додатковим, хоча й не вирішальним, підтвердженням незаконності постанови.
Чому це рішення має значення для всіх
Ця справа – не просто юридичний казус. Вона створює орієнтир для тисяч подібних ситуацій, які щодня виникають на українських дорогах. Контролюючі органи тепер не зможуть механічно штрафувати того, чиє прізвище записане у свідоцтві про реєстрацію, не перевіривши, чи справді ця особа є автомобільним перевізником.
Для власників транспортних засобів це означає: якщо ваша машина працює в комерційних перевезеннях, але фактично ви не маєте до цього стосунку – переконайтеся, що документи оформлені правильно. Договори оренди, найму, позички, доручення – усе це має бути в наявності у водія під час рейдової перевірки. Інакше доведеться витрачати час і нерви на суди, як це сталося з героїнею нашої історії.
Насамкінець – коротка практична порада. Продали автомобіль – не обмежуйтеся усною домовленістю чи навіть нотаріальною довіреністю. Простежте, щоб новий власник перереєстрував транспортний засіб на себе в сервісному центрі МВС. Ухвала суду про розподіл майна, до речі, теж не звільняє від цього обов’язку – вона лише підтверджує право власності, але не оновлює державні реєстри автоматично. І пам’ятайте: відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несе той, хто організовує перевезення, а не той, чиє ім’я випадково залишилося в базі даних.