Верховний Суд у справі №380/17115/24 визнав відмову у реєстрації податкових накладних необґрунтованою. Це рішення – чіткий сигнал для податкової: загальних фраз про «недостатність документів» уже недостатньо. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду наголосила: кожен акт контролюючого органу має бути вмотивованим і спиратися на реальний аналіз паперів, а не на формальні відписки.
Історія почалася з того, що Головне управління ДПС у Львівській області відмовило одному товариству з обмеженою відповідальністю в реєстрації чотирьох податкових накладних. Їх склали під час продажу соняшника на суму понад 1,07 млн грн. Податкова послалася на те, що платник нібито надав не всі документи. Але що саме викликало сумніви – не уточнила.
ТОВ із цим категорично не погодилося. Компанія наполягала, що передала повний пакет: договори купівлі-продажу, товарно-транспортні та видаткові накладні, банківські виписки, договори оренди складів, документи про навантаження продукції, прибутковий ордер і навіть акт обстеження складів від Держпродспоживслужби. Здавалося б, усе, що тільки можна підтвердити реальність операції.
Суд першої інстанції став на бік бізнесу та зобов’язав ДПС зареєструвати ті накладні. Апеляція ж, навпаки, підтримала податківців, вирішивши, що наданих документів таки недостатньо. І ось тут у гру вступив Верховний Суд, який розставив крапки над «і».
Ключовим у цій справі стало тлумачення Порядку №520 – саме він регулює процедуру реєстрації податкових накладних або відмови в ній. Платник має право подати пояснення та документи, що підтверджують реальність господарської операції. Після нещодавніх змін цей механізм став багатоступеневим: бізнес може додатково надсилати папери у відповідь на запит контролюючого органу.
У цій справі ТОВ так і зробило. Після зупинення реєстрації воно подало первинні пояснення та документи. А коли отримало додатковий запит – надіслало ще один пакет. Тобто платник використав усі можливості, передбачені Порядком №520, щоб довести: операція була реальною.
Верховний Суд чітко зазначив: процедура подання додаткових документів не звільняє податкову від обов’язку приймати обґрунтоване рішення. Кожен адміністративний акт має відповідати вимогам частини 2 статті 2 КАСУ – бути мотивованим і враховувати всі надані докази. Формальна відмова без конкретики суперечить принципам належного урядування та правової визначеності.
Коли податкова пише «ненадано документи щодо складу», але не пояснює, які саме, – це все одно що лікар сказав би «ви щось не те з’їли» без жодного уточнення. Користі від такого діагнозу нуль. Так само і тут: платник не може зрозуміти, що пішло не так, і як це виправити.
Суд наголосив, що головне – не формальний факт подання чи неподання, а змістовна оцінка документів. Якщо бізнес надав договори оренди складів, акти приймання-передачі, транспортні накладні, банківські виписки – контролюючий орган зобов’язаний співвіднести їх із критеріями ризику. І головне – пояснити, чому цих паперів недостатньо. Без цього рішення перетворюється на просту формальність, яка нівелює право платника на участь у процедурі.
Крім того, Верховний Суд відкинув аргумент податкової про те, що платник має сам визначити вичерпний перелік документів. Так, саме бізнес є носієм первинної інформації. Але оцінювати її повинен суб’єкт владних повноважень. І якщо виникають сумніви – не мовчати, а конкретно вказати, які аспекти залишаються непідтвердженими.
У підсумку Верховний Суд скасував постанову апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої – на користь платника. Це означає, що відмова у реєстрації податкових накладних без належного обґрунтування не має юридичної сили. Для бізнесу це важливий прецедент: тепер можна сміливіше вимагати від податкової не просто відписок, а предметної розмови по суті. І якщо вам кажуть «недостатньо», але не пояснюють чого – ви маєте повне право оскаржити таку відмову.