Ветеран війни Дмитро Наход заявив про побиття військовими ТЦК під час перевірки документів у Ратному. Ця історія швидко обросла суперечливими деталями – чоловік стверджує, що його силоміць затягли до службового автомобіля і били, а в обласному ТЦК наполягають: жодного насильства не було, та й сам ветеран спокійно пішов до лікарні. Давайте розберемося, що насправді сталося вранці 14 вересня і чому цей інцидент змушує говорити про тонку межу між законним оповіщенням і перевищенням повноважень.
Версія ветерана: «мене затягли в бус і почали бити»
Сам Дмитро Наход описує події так. Близько 9:40 він вийшов із дому винести сміття. Біля будинку вже стояв мікроавтобус із військовослужбовцями. Чоловіки перевірили в нього документи – цей момент ветеран підтверджує. Він також каже, що попросив підвезти його до лікарні, бо мав певні проблеми зі здоров’ям. Після перевірки Наход відійшов від машини метрів на п’ять, однак автомобіль знову рушив за ним.
«Вони під’їхали, відчинили двері. Один застосував балончик, двоє затягли мене в машину й почали там бити. Потім виштовхнули з буса», – розповів чоловік журналістам. За його словами, все це супроводжувалося приниженнями, хоча він одразу наголосив, що є ветераном війни. Тут важливий момент: статус ветерана не звільняє людину від обов’язку мати при собі військово-облікові документи, але точно не має бути приводом для такого поводження.
Що кажуть у ТЦК: офіційна версія абсолютно інша
У Волинському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відкидають будь-які звинувачення. Там стверджують: після перевірки документів чоловік сам пішов у бік лікарні, жодного побиття не було, а в службовому автомобілі ветеран узагалі не перебував. Військові навіть оприлюднили відео з бодікамер, яке, на їхню думку, має зняти всі питання.
Коли дві версії настільки відрізняються, хочеться зазирнути в ті самі кадри. Відео з бодікамер – це не панацея, але воно часто фіксує ключові моменти: тон спілкування, відстань між людьми, різкі рухи. На цьому запису, ймовірно, видно лише частину подій. Чи потрапив у кадр той самий момент із балончиком і затягуванням до буса? Поки що офіційні коментарі зводяться до того, що на відео немає протиправних дій із боку військових, але чи готові представники ТЦК показати запис повністю, без монтажу – питання відкрите.
Перевірка документів чи силове оповіщення: де межа
За законом військовослужбовці ТЦК справді мають право перевіряти документи у військовозобов’язаних, звіряти їх із базою, вручати повістки. Але це право не безмежне. Жоден нормативний акт не дозволяє застосовувати фізичну силу просто тому, що людина відійшла від машини після перевірки. Так само не передбачено затримання чи доставлення до ТЦК без складання відповідного протоколу, особливо якщо людина не вчиняла правопорушення.
Коли ж хтось у погонах перетинає цю межу, може настати кримінальна відповідальність. Наприклад, стаття 365 Кримінального кодексу України – перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалося насильством. Покарання за нею – від обмеження волі до п’яти років, а за певних обставин і більше. Саме тому важливо не просто порівнювати версії, а дочекатися результатів службового розслідування. І воно має бути прозорим, інакше довіра до таких структур лише падатиме.
Чому ця історія не просто регіональний інцидент
Коли ветеран, який уже виконав свій обов’язок перед державою, заявляє про побиття, це викликає резонанс не лише на Волині. Люди мимоволі приміряють ситуацію на себе: а що буде, якщо я просто вийду винести сміття, а до мене під’їдуть військові? Тут спрацьовує не лише правова, а й психологічна сторона. Якщо офіційна версія виявиться правдивою, вийде, що ветеран із певних причин вирішив звинуватити ТЦК. Якщо ж правдивими будуть слова Находа, це стане тривожним сигналом для всіх, хто контактує з представниками центрів комплектування.
До речі, оприлюднення відео з бодікамер – це добре, але воно має супроводжуватися чіткими поясненнями, які саме моменти спростовують заяву ветерана. Інакше виникає ефект «віримо на слово», який не влаштовує жодну зі сторін. А ще варто пам’ятати: відсутність на відео криків чи ударів не завжди означає, що їх не було. Камера має обмежений кут огляду, а мікрофон не завжди чутливий до того, що відбувається всередині зачиненого автомобіля.
Що може дати розслідування
Наразі обидві сторони наполягають на своєму. Військові кажуть, що ветерана ніхто не чіпав, чоловік наполягає на зворотному. Єдиний шлях до істини – незалежна перевірка: опитати свідків, вивчити відеозаписи з різних ракурсів, зафіксувати тілесні ушкодження, якщо вони були. Якщо ветеран одразу після інциденту звернувся до лікарів і задокументував синці чи садна, це може стати вагомим доказом. І тоді заява про побиття ветерана вже не буде просто словом проти слова.
Такі історії не можуть бути чорно-білими. Навіть якщо в діях військових не знайдуть складу злочину, сам стиль спілкування з людиною, яка пройшла фронт, має бути іншим. Повага до ветерана – не просто слова, а те, що або є, або його немає в дрібних деталях: тоні голосу, готовності вислухати, відстані, на якій зупинилася машина. І поки триває перевірка, саме ці деталі й визначатимуть, ким ми виходимо з цієї ситуації – суспільством, де ветерану вірять і захищають, чи таким, де кожен конфлікт перетворюється на війну інтерпретацій.