Вибухи складів у селі Мила під Києвом, де загинули 35 людей, розслідує Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону. На запит NV там підтвердили частину відомого, а про головне – кому належали склади і хто ними користувався – говорити не стали.
Такий висновок випливає з відповіді на журналістський запит. Формулювання обережні, і з них усе ж видно: слідство рухається, а публічності поки не буде.
Давайте розберемо без туману, що саме міститься в цій відповіді і що з неї випливає для потерпілих.
Що встановили слідчі
Картина удару описана конкретно. 28 серпня о 20:10 російські війська застосували безпілотні літальні апарати, тобто БпЛА, по складських приміщеннях одного з підприємств у Милі. Частину цих приміщень використовував підрозділ СБУ.
Після влучання почалася детонація боєприпасів. Простіше кажучи, спрацював ланцюг: один вибух підривав наступний. Вогонь і вибухова хвиля пішли на сусідні об’єкти, серед яких були житлові будинки.
Саме тому вибухи складів у селі Мила обернулися 35 загиблими – людьми, які жили поруч зі сховищем боєприпасів.
Про власників складів – тиша
Хто володів приміщеннями, на якій правовій підставі там тримали боєприпаси і чи погоджував хтось таке сусідство з житлом, прокуратура не розкриває. Питання відкрите.
Тут важливий момент. Законність зберігання вибухонебезпечних речовин у межах населеного пункту – це окрема історія зі своєю логікою. Якщо склади стояли з порушеннями, у справі можуть з’явитися інші статті. Якщо все оформили за правилами, відповідальність ляже на тих, хто мав забезпечити безпеку об’єкта.
Хто веде цю справу
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони – окремий підрозділ у системі прокуратури. Він займається злочинами проти порядку несення військової служби та іншими справами, пов’язаними з обороною.
Для Мили це має простий наслідок: слідство ведуть не цивільні слідчі, а фахівці з військової специфіки. Вони краще розуміють, як працюють підрозділи, хто ухвалює рішення і де в цьому ланцюгу стався збій.
Підозру оголосили швидко
3 вересня про підозру повідомили керівнику одного з підрозділів СБУ. Сталося це невдовзі після удару, і для справи такого масштабу це показова швидкість.
Кваліфікація – ч. 4 ст. 426 Кримінального кодексу України. Формулювання громіздке, тому розшифруємо.
Стаття 426 КК України описує умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати. Простою мовою: людина при посаді не зробила того, що зобов’язана була зробити. Не помилилася, не закрутилася в поспіху – свідомо не виконала.
Четверта частина додає два підсилювачі: діяння вчинене в умовах воєнного стану і спричинило тяжкі наслідки. Тридцять п’ять загиблих – це тяжкі наслідки без жодних сумнівів.
Що означає повідомлення про підозру
Підозра – не вирок. І навіть не обвинувачення. Це процесуальний документ, після вручення якого людина офіційно отримує статус підозрюваного за ст. 42 КПК України.
У підозрюваного з’являються права: на захисника, на мовчання, на ознайомлення з матеріалами, які стосуються підозри. Є й обов’язки – з’являтися на виклик слідчого.
Сам факт повідомлення означає, що у слідства накопичилося достатньо матеріалів, аби пояснити людині, у чому її підозрюють. Далі можливі три сценарії:
- справу передають до суду з обвинувальним актом;
- провадження закривають, якщо доказів бракує;
- кваліфікацію змінюють або доповнюють іншими статтями.
Чому прокуратура не поспішає з деталями
Причина не в тому, що сказати нічого. Дані досудового розслідування не можна розголошувати без дозволу слідчого або прокурора – це ст. 222 КПК України. Виняток роблять тоді, коли оприлюднення не зашкодить справі.
Тому відповідь на запит надіслали, але вибірково. Таке право у прокуратури є, і в резонансних провадженнях воно спрацьовує часто: зайва публічність може нашкодити доказам або вплинути на свідків.
Інша річ, що для родин загиблих юридична обережність – слабка втіха. Їм потрібні відповіді на прості питання: хто відповість, хто компенсує втрачене житло і чому небезпечні склади взагалі стояли серед осель.
Що варто зробити родичам загиблих
Якщо ви близька людина загиблого, перший практичний крок – заявити про визнання вас потерпілим у провадженні. За ст. 55 КПК України слідчий або прокурор виносить відповідну постанову і вручає пам’ятку про права та обов’язки.
Далі варто зібрати документи про витрати: похорон, лікування, втрачений дохід. Це основа для цивільного позову, який у таких справах подають у межах кримінального провадження.
Паралельно можна ставити питання про порушення на самому об’єкті – якщо слідство їх виявить. Усе впирається в те, чиїм виявиться майно.
Чого чекати далі
Розслідування таких справ триває місяцями. Досудове слідство обростає експертизами: вибухотехнічними, будівельними, військовими. Кожна з них додає часу.
Окрема лінія – цивільні позови. Потерпілі та родичі загиблих мають право вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди. Хто стане відповідачем, залежить від того, чиїм виявиться майно і хто відповідав за його використання.
А справа про вибухи складів у селі Мила тим часом залишається історією, де відомі дата, час удару і кількість загиблих. Невідомим залишається одне з найважливіших – хто створив ситуацію, в якій ці 35 життів стали можливими.