Корабельний районний суд Миколаєва днями поставив крапку в історії, яка могла коштувати людині 17 000 гривень. Чоловік з інвалідністю третьої групи з дитинства отримав штраф за те, що нібито несвоєчасно пройшов військово-лікарську комісію. Але оскарження постанови ТЦК у суді обернулося для нього повною перемогою – рішенням у справі № 488/55/26 штраф скасували, а провадження закрили.
Як усе почалося: протокол, якого могло не бути
У вересні 2025 року інспектор територіального центру комплектування склав протокол № 467. У ньому йшлося про те, що військовозобов’язаний нібито порушив вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – невчасно пройшов ВЛК. Як правову підставу в протоколі вказали ще й підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджених постановою Кабміну № 1487 від 30.12.2022.
Коротше кажучи, людині інкримінували порушення правил військового обліку в особливий період – частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А це, на хвилиночку, штраф від 17 000 гривень.
І ось тут починається найцікавіше. Чоловік на той момент уже понад 20 років мав безстрокову третю групу інвалідності з дитинства – через вади слуху. У протоколі він так і написав: «інвалід 3 гр довічно, не знав, що треба проходити ВЛК». І справді: навіщо людині з довічною інвалідністю проходити військово-лікарську комісію, якщо її непридатність уже встановлена медико-соціальною експертизою?
Але ТЦК це не зупинило. 11 вересня 2025 року начальник центру комплектування виніс постанову № 2031 і наклав ті самі 17 000 гривень штрафу.
Що пішло не так у ТЦК: норма, яка зникла
Оскарження постанови ТЦК почалося з позову до Корабельного райсуду Миколаєва. Позивач просив скасувати постанову через відсутність у його діях складу правопорушення. І суд почав розбиратися.
Перше, що впадає в око – це хитка правова база, на якій трималося звинувачення. ТЦК послався на підпункт 10-1 Правил військового обліку. Але була одна проблема: постановою Кабінету Міністрів України № 916 від 30 липня 2025 року цей підпункт виключили. Тобто на момент складання і протоколу (04.09.2025), і самої постанови про штраф (11.09.2025) норма вже не діяла.
Коли державний орган штрафує людину на підставі нечинної норми – це навіть не прокол, це провал правозастосування. Суд звернув на це пряму увагу.
Але це ще не все.
Друге – у матеріалах справи не було жодного доказу того, що чоловік взагалі проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби. І головне – зміст оскаржуваної постанови не давав змоги зрозуміти, які саме обставини ТЦК встановив як підставу для штрафу.
Без доказів – немає складу правопорушення
За статтею 9 КУпАП, адміністративне правопорушення – це завжди винна дія чи бездіяльність. А за статтею 280 КУпАП, посадова особа зобов’язана з’ясувати: чи було правопорушення, чи винна людина, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Нічого цього в матеріалах справи суд не побачив.
Чесно кажучи, тут варто нагадати базовий принцип: в адміністративних справах саме суб’єкт владних повноважень – тобто ТЦК – зобов’язаний довести правомірність свого рішення. Це прямо виписано в частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Не громадянин має доводити, що він не порушував, а держорган – що порушення було.
Суд також послався на презумпцію невинуватості. Усі сумніви щодо події правопорушення та вини особи тлумачаться на її користь. А стаття 62 Конституції України взагалі каже: ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Коли нечинна норма плюс відсутність доказів – у суду просто не залишається іншого вибору, окрім як визнати постанову незаконною.
Що вирішив суд
3 серпня 2026 року Корабельний районний суд Миколаєва ухвалив рішення: постанову № 2031 від 11.09.2025 скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити. Позов задовольнили повністю.
Окремо зверніть увагу: суд не просто скасував штраф і відправив справу на новий розгляд – він закрив її остаточно. А це означає, що підстав для повторного притягнення до відповідальності за тим самим епізодом більше немає.
Ця справа – не поодинокий випадок, а радше частина ширшої тенденції. Суди дедалі частіше скасовують постанови ТЦК, коли бачать, що вони винесені без належної доказової бази або з посиланням на норми, які втратили чинність. І це добре нагадування: навіть під час воєнного стану діє принцип верховенства права, закріплений у статті 6 КАС України. Людина, її права та свободи – найвищі цінності, і жоден орган влади не може діяти поза межами закону, хоч би якою благородною не здавалася його мета.