Відео з позиціями ЗСУ, які матрос виклав у TikTok після самовільного залишення військової частини, обернулися кримінальним провадженням. Про це повідомила Служба безпеки України. За такі публікації чоловікові загрожує до восьми років ув’язнення.
Історія виглядає майже буденно, доки не почнеш розбиратися в деталях. Контрактник проходив службу у Військово-Морських Силах ЗСУ і знімав усе навколо на телефон: пункти базування підрозділу, бойові позиції операторів ракетних комплексів, їхню роботу із захисту узбережжя півдня України. Понад десять таких записів згодом опинилися на його особистій сторінці.
Слідство наголошує на хронології. Публікації з’явилися вже після того, як військовий самовільно залишив частину. На той момент він не мав жодного стосунку до служби, але архів залишився в пам’яті телефона. Далі спрацювала звичка ділитися всім, що лежить під рукою.
Прив’язка до місцевості – ось що робить такі кадри по-справжньому небезпечними
Здавалося б, що тут такого? Море, техніка, люди у формі. Річ у геолокації та метаданих. Відео містили прив’язку до місцевості, тому за ними можна було визначити розташування українських військових. За інформацією СБУ, російські війська могли використати ці дані для ударів по позиціях ВМС ЗСУ.
Тут важливий момент: для аналізу не потрібні супутники й окрема аналітична служба. Берегова лінія, характерні споруди, напрямок тіней, навіть звуки в кадрі. Усе це складається в пазл за кілька хвилин, а достатньо одного відкритого акаунта, щоб пазл побачили сторонні. Кожне відео з позиціями ЗСУ, викладене у вільний доступ, фактично працює як безкоштовна розвідка для того, хто шукає цілі.
Самовільне залишення частини: що каже стаття 407 КК України
Якщо зовсім просто, це ситуація, коли військовослужбовець залишає розташування частини або місце служби без дозволу командира. Покарання залежить від того, як довго людина була відсутня і за яких обставин. Коли йдеться про воєнний стан чи бойову обстановку, санкція статті 407 КК України сягає десяти років позбавлення волі.
Логіка законодавця зрозуміла. Кожен боєць на обліку, а його відсутність послаблює підрозділ, особливо коли поруч тривають бойові дії. Тому самовільне залишення частини давно не вважають дрібницею чи юнацькою витівкою.
Закон розрізняє, скільки часу людина була відсутня і за яких умов це сталося. Від цих деталей залежить, яку саме частину статті застосують і яке покарання загрожує. Поважні причини теж мають значення, але їх доведеться підтверджувати, а не просто озвучувати.
А за публікації відповідає стаття 114-2 КК України
Ця норма з’явилася у 2021 році. Вона охоплює несанкціоноване поширення інформації про розміщення, рух або переміщення Збройних Сил України та інших військових формувань. Простими словами, публікувати відомості про те, де стоять наші підрозділи, без дозволу не можна.
Ключова деталь: намір нашкодити не обов’язковий. Закон дивиться на сам факт оприлюднення відомостей, які не були у відкритому доступі. Хотів автор похвалитися перед друзями чи назбирати лайків – значення не має. Санкція сягає восьми років позбавлення волі.
Кстати, саме тому СБУ так уважно вивчає відео з позиціями ЗСУ, навіть коли ті зняті давно і виглядають цілком невинно для стороннього ока.
Під цю ж норму може потрапити будь-яка людина, не лише військовий. Цивільний, який зняв колону техніки й виклав ролик у соцмережі, ризикує так само. Різниця хіба в тому, що військовослужбовцю додатково пригадають порушення статутних правил.
Чи означає це, що вирок неминучий
Ні, і тут варто зберігати холодну голову. Вину людини ще встановлюють, розслідування триває. Працює презумпція невинуватості: остаточну оцінку подіям дасть суд, а до вироку ніхто не є винним. Обвинувачення має довести і факт публікації, і те, що інформація справді була закритою.
Процедура виглядає так: досудове розслідування, потім обвинувальний акт скеровують до суду, і вже там досліджують докази. Буває, що сторони домовляються про визнання винуватості, і це впливає на міру покарання. Але кожен випадок судді розглядають окремо, шаблонів тут немає.
Що робити зі своїм відеоархівом
- не знімати позиції, техніку, орієнтири та об’єкти, навіть якщо кадри потрібні лише для себе;
- вимкнути геолокацію в камері й не тримати матеріали з прив’язкою до місцевості;
- не публікувати нічого, пов’язаного зі службою, без дозволу командування;
- якщо запис уже в мережі, не чекати, а повідомити командира або СБУ.
Видалення публікації навряд чи рятує. Скріншоти, кеш і чужі завантаження залишаються, а факт поширення вже відбувся. Сподіватися, що вчасно натиснута кнопка все вирішить, не варто.
І ще одне, суто практичне. Телефон у кишені військового – це не просто гаджет, а носій інформації, який здатен перетворити звичайний запис на доказ у справі. Перед публікацією варто чесно відповісти собі на просте запитання: а чи справді це має бачити хтось, крім мене?