Передаєте частину боргів і майна новій компанії під час виділу – і отримуєте донарахування на 11 мільйонів гривень. Саме так вчинила податкова з ТОВ «Вісен Україна». Але Верховний Суд став на бік бізнесу. Розбираємося, чому виділ юридичної особи – це не списання безнадійної заборгованості і не привід для нарахування ПДВ.
Що сталося
Під час планової перевірки ТОВ «Вісен Україна» податківці виявили «порушення» майже на 11,8 мільйона гривень. Йшлося про 4,4 млн грн податку на прибуток, 5,7 млн грн ПДВ та ще трохи штрафів. Усе через одну операцію – реорганізацію шляхом виділу.
Компанія створила нове ТОВ «Техніка ХХІ Століття» (згодом перейменоване на «Вирогруп»), передавши йому за розподільчим балансом товарно-матеріальні цінності на 22,4 млн грн і кредиторську заборгованість перед низкою контрагентів у сумі 22,4 млн грн. Засновники в обох компаніях спочатку були однакові, але вже через день після реєстрації нової фірми вони продали свої частки третій особі.
Контролюючий орган вирішив, що це «схема». На думку ДПС, компанія фактично списала безнадійні борги (оскільки кредитори не вимагали погашення, а строки позовної давності нібито минули) та передала товари невідомо куди. Звідси й висновки: заниження податку на прибуток, необхідність нарахувати ПДВ на передані ТМЦ і штраф за відсутність реєстрації податкових накладних.
Погодьтеся, 11,8 млн грн – це не та сума, з якою хочеться розлучатися через спірне трактування закону.
Що таке виділ і чому податкова бачить «схему»
Виділ – це форма реорганізації, передбачена частиною 1 статті 109 Цивільного кодексу України. Суть проста: компанія не закривається, але частина її майна, прав і обов’язків переходить до новоствореної юридичної особи. Це якщо ви вирішите відокремити один напрям бізнесу в окрему фірму – цілком законна операція.
Ключова особливість виділу – часткове правонаступництво. Нова компанія отримує лише те, що записано в розподільчому балансі. Решта залишається за «старою» фірмою. При цьому обидві компанії пов’язані субсидіарною відповідальністю: якщо нова фірма не розрахується з кредитором – борг можна стягнути зі старої. І навпаки.
Податкова ж побачила інше: кредитори мовчать, борги не погашаються, частина контрагентів не звітує, а новостворена компанія навіть не відкрила банківські рахунки. Усе це разом склалося в картину «фіктивної операції зі списання боргів». А раз списала – включай у дохід і плати податок на прибуток. Плюс нараховуй ПДВ на передані товари за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Чесно кажучи, логіка контролюючого органу зрозуміла. Але вона суперечить закону – причому одразу в кількох місцях.
Передача боргів – це не списання
Перше, що варто засвоїти: під час виділу зобов’язання не припиняються. Вони переходять до правонаступника. Це не списання, не прощення боргу – це звичайна заміна боржника, яка не створює доходу в того, хто передає.
Тут важливий момент. Пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов’язання» дійсно вимагає включати до доходу суму зобов’язання, яке «не підлягає погашенню». Але при виділі борг саме що підлягає погашенню – тільки вже іншою особою. Кредитор не втрачає права вимоги. І більше того: за частиною 3 статті 109 ЦК України компанія, з якої виділили нову фірму, несе субсидіарну відповідальність за переданими боргами. Тобто якщо нова компанія не заплатить – прийдуть до вас.
Що ж до спливу позовної давності – тут теж усе не так просто. Компанія ще у 2019 році письмово повідомила кредиторів про майбутній виділ. А це, за статтею 264 ЦК України, перериває перебіг позовної давності. Строк починається заново. Суд першої інстанції встановив цей факт на підставі листів-відповідей від контрагентів, і касація з цим погодилася.
І ще одне. Відсутність судових позовів від кредиторів – це їхнє право, а не обов’язок. Стаття 55 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дає кредитору вибір: вимагати дострокового погашення, забезпечення або просто промовчати. Мовчання кредитора не робить борг безнадійним.
Чому ПДВ взагалі не виникає
З ПДВ усе ще простіше. Підпункт 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України прямо каже: операції з реорганізації юридичних осіб – злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення – не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Не «можуть бути звільнені». Не «за певних умов». А просто не є об’єктом. Крапка.
А якщо немає об’єкта оподаткування – немає й обов’язку нараховувати податкові зобов’язання за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Цей пункт стосується ситуацій, коли товари починають використовуватися в негосподарській діяльності. Але передача майна під час виділу – це не негосподарська діяльність, а передбачена законом реорганізація.
До речі, про відсутність банківських рахунків у новоствореної компанії. Це справді дивно для живого бізнесу. Але жоден нормативний акт не вимагає, щоб фірма, створена в результаті виділу, мала рахунки чи персонал на момент реєстрації. Такі вимоги – виключно фантазія перевіряючих.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2026 року у справі № 320/7845/25 підтримав платника податків за всіма трьома епізодами. Касаційну скаргу ДПС залишено без задоволення.
На чому наголосив суд:
- Розподільчий баланс не є цивільно-правовим договором для цілей оподаткування. Це документ, який фіксує розподіл активів і пасивів під час реорганізації.
- Передача зобов’язань за розподільчим балансом не є списанням безнадійної заборгованості, тому об’єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.
- Операції з виділу не є ані постачанням, ані продажем товарів у розумінні статей 14 та 185 Податкового кодексу України.
- Повідомлення кредиторів про реорганізацію перериває позовну давність – отже, борги не стають безнадійними.
Окремо суд звернув увагу на те, що податкова інформація про контрагентів не може бути єдиною підставою для звинувачень платника. І що матеріали кримінального провадження (на які посилалася ДПС) не є беззаперечним доказом податкового порушення.
Для тих, хто планує виділ
Оформлюйте документи ретельно. Розподільчий баланс має бути затверджений загальними зборами учасників, а не просто складений «для галочки». Акт приймання-передачі майна і зобов’язань – підписаний уповноваженими особами, з чітким переліком усього, що передається. У цій справі належне документальне оформлення стало одним із вирішальних аргументів.
Письмово повідомте всіх відомих кредиторів про майбутню реорганізацію. Це не лише вимога закону, а й ваш захист від звинувачень у «списанні» боргів. Дата повідомлення зафіксує переривання позовної давності.
І будьте готові до суперечки з податковою. На жаль, виділ юридичної особи досі сприймається деякими інспекторами як схема для мінімізації податків. Тепер у вас є постанова Верховного Суду, яка розставляє всі крапки над «і».