Питання відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю завжди болюче – і в прямому, і в переносному сенсі. Особливо коли йдеться про бійця, який отримав травму на передовій, місяцями жив із сильним болем, а згодом втратив здоров’я настільки, що був визнаний непридатним до служби. Саме така історія стала предметом розгляду Верховного Суду у квітні 2026 року. І рішення, ухвалене за її результатами, варте уваги кожного, хто проходить військову службу або цікавиться темою захисту прав військових.
Давайте розберемо цю справу без юридичного туману – просто, по-людськи, але з точним посиланням на закон.
Що сталося з військовослужбовцем
Молодший сержант, назвемо його позивачем, був мобілізований до лав Збройних Сил України у квітні 2022 року. 10 липня 2023 року, перебуваючи на бойових позиціях, він отримав травму під час висадки з бойової машини – ворог вів обстріл. Ушкодження правої стопи та зв’язок гомілкостопу. Болюче, але, здавалося б, не критичне.
Проте далі почалися проблеми. Перший медичний огляд боєць пройшов аж 25 липня 2023 року – через п’ятнадцять днів після травмування. У медичній картці зафіксували забій правої стопи та ушкодження зв’язок, а також поставили позначку «НБ» – не бойова травма. Ця позначка згодом відіграє ключову роль.
Минає ще трохи часу – і 5 серпня 2023 року військовослужбовцю встановлюють уже зовсім інший діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом. Біль стає нестерпним. У лютому 2024 року його нарешті госпіталізують і проводять складну операцію на хребті зі встановленням системи фіксації.
Фінал невтішний. У липні 2024 року військово-лікарська комісія визнає чоловіка непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У жовтні йому встановлюють третю групу інвалідності. Захворювання пов’язане з проходженням військової служби, але не із захистом Батьківщини – і це розмежування має величезне значення.
Чого вимагав позивач
Військовослужбовець звернувся до суду з двома вимогами. Перша – стягнення моральної шкоди в розмірі 1 250 000 грн. Друга – стягнення майнової шкоди в сумі 545 040 грн. Це різниця між разовою грошовою допомогою, яку він отримав – 211 960 грн, і тією, яку мав би отримати, якби інвалідність пов’язали із захистом Батьківщини – 757 000 грн.
Логіка позивача була такою: через бездіяльність військової частини – несвоєчасне надання медичної допомоги, відмову видати довідку про обставини травмування – він зазнав фізичних і моральних страждань. Місяцями жив із болем у хребті, переніс операцію, втратив здоров’я й можливість служити. До того ж через зволікання з довідкою не отримав належних виплат.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. І ось у квітні 2026 року справа дійшла до Верховного Суду.
Де захована головна юридична проблема
Тут важливий момент. Відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю – це не автоматична річ. Недостатньо просто сказати: «мені погано, дайте гроші». Цивільний кодекс України вимагає довести чотири речі: сам факт моральної шкоди, протиправність поведінки відповідача, причинний зв’язок між цією поведінкою та шкодою, а також вину – це статті 23 та 1167 ЦК України.
Щоправда, у випадках, коли шкоду завдано органом державної влади, вину доводити не потрібно – вона презюмується. Це передбачено статтею 1173 Цивільного кодексу України. Але факт шкоди і причинний зв’язок усе одно має довести позивач.
І ось тут у нашого бійця виникли серйозні труднощі.
Що побачили суди, аналізуючи докази
Перше. У медичній картці від 25 липня 2023 року зафіксовано лише скарги на біль у правому гомілкостопі. Жодної згадки про біль у спині чи попереку. Друге. У виписці з медичної картки стаціонарного хворого та свідоцтві про хворобу зазначено: біль у поперековому відділі хребта турбує тривалий час, лікувався амбулаторно, а на фоні фізичного навантаження біль посилився. Тобто проблема з хребтом не виникла раптово після травми – вона розвивалася поступово.
Суди поставили логічне запитання: де докази того, що п’ятнадцятиденна затримка з медичним оглядом стопи спричинила захворювання хребта? Позивач не зміг довести цей причинно-наслідковий зв’язок. Не було доказів, що в період з 10 липня по 5 серпня 2023 року він звертався до командира зі скаргами на біль у спині.
Крім того, дії військової частини після 5 серпня – направлення на обстеження, стаціонарне лікування, відпустка за станом здоров’я, направлення на ВЛК – суди визнали цілком правомірними. Жодної протиправної бездіяльності в цей період не встановлено.
Історія з довідкою, яка запізнилася на два роки
Окрема лінія справи – довідка про обставини травмування. Військова частина не видавала її, бо в медичних документах стояла позначка «не бойова». Позивач оскаржив цю бездіяльність в адміністративному суді й виграв. Довідку видали аж 21 квітня 2025 року – через два роки після травми.
Чи означає це автоматичне право на компенсацію? Верховний Суд раніше вже відповідав на це запитання. У постанові від 6 травня 2024 року у справі № 295/11824/23 чітко зазначено: саме лише задоволення адміністративного позову не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між бездіяльністю органу влади та заподіяною шкодою. Треба довести, що шкода стала об’єктивним наслідком саме цієї бездіяльності.
Позивач цього не зробив.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновками попередніх інстанцій. Суд наголосив: не всі негативні емоції досягають рівня страждання, яке породжує зобов’язання з відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю. Оцінка залежить від обставин – інтенсивності, тривалості, повторюваності протиправних дій, а також фізичних і психологічних наслідків.
У цій справі суд не побачив достатніх доказів ані протиправності, ані причинного зв’язку. До речі, цікавий поворот: згодом, уже після основних судових рішень, військово-лікарська комісія переглянула характер захворювання позивача і визнала його пов’язаним із захистом Батьківщини. Але на момент ухвалення рішення це не могло вплинути на оцінку попередніх дій відповідачів.
Верховний Суд також нагадав про стандарт доказування в цивільних справах – «баланс вірогідностей». Це означає, що суд не вимагає абсолютних доказів, але версія позивача має бути більш переконливою, ніж версія відповідача. У цій справі баланс схилився не на користь військовослужбовця.
Кілька практичних речей, які варто знати
По-перше, медична документація – це не просто папірці. Кожен запис, кожна скарга, зафіксована чи незафіксована вчасно, може стати вирішальним доказом у майбутньому. Якщо у вас болить – говоріть про це лікарю одразу, просіть фіксувати всі скарги, навіть ті, що здаються незначними.
По-друге, причинний зв’язок – це наріжний камінь будь-якої справи про відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю. Ви можете мати беззаперечні докази хвороби, операції, інвалідності. Але якщо не доведете, що саме дії чи бездіяльність конкретної особи призвели до цих наслідків, суд відмовить.
По-третє, рішення адміністративного суду на вашу користь – це добре, але недостатньо для цивільного позову про моральну шкоду. Це лише один із доказів, який має бути підкріплений іншими.
І наостанок: цивільне судочинство в Україні побудоване на змагальності. Суд не збиратиме докази за вас. Хто стверджує – той і доводить.
Справа № 760/26383/24, розглянута Верховним Судом 14 квітня 2026 року, – це не лише про гроші. Це передусім про те, як важливо вчасно фіксувати кожен крок, кожну скаргу, кожен діагноз – особливо коли йдеться про здоров’я, отримане під час війни.