Відшкодування збитків за податковими накладними – тема, яка роками викликала суперечки в українських судах. Уявіть: ви купили товар чи послугу, сплатили ПДВ у складі ціни, а продавець не зареєстрував податкову накладну вчасно або зробив це з помилками. Результат – ви втратили право на податковий кредит на мільйони гривень. Хто винен і як довести це в суді? Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставила крапку в низці спірних питань у справі № 926/3347/22.
Постанова від 01 грудня 2023 року змінила правила гри для бізнесу. І не просто уточнила – суттєво розширила можливості покупців захищати свої інтереси.
Суть конфлікту: 3,5 мільйони під питанням
ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» замовила у ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. У липні, серпні та грудні 2019 року постачальник надав ці послуги, сторони підписали акти на загальну суму понад 21 мільйон гривень (з яких ПДВ – близько 3,5 мільйона).
І ось тут почалися проблеми. Продавець зареєстрував податкові накладні, але, на думку покупця, із двома суттєвими порушеннями: граничні строки реєстрації були пропущені, а дата складання накладних не відповідала дійсності. Як наслідок – позивач заявив, що не зміг отримати податковий кредит на 3 518 307,60 грн. Саме цю суму він і просив стягнути як збитки.
Чому суди першої та апеляційної інстанцій відмовили
Господарський суд Чернівецької області у січні 2023 року в позові відмовив. Логіка була такою: позивач не довів, що використав усі передбачені Податковим кодексом України способи для реалізації права на податковий кредит. Простіше кажучи – не показав причинного зв’язку між діями відповідача та своїми збитками.
Апеляція це рішення підтримала. Західний апеляційний господарський суд додав принциповий аргумент: відшкодування ПДВ – це відносини між покупцем і державою, і вони лежать у площині податкового, а не господарського права. Тож і розбиратися, чи порушив продавець податкове законодавство, має податковий орган, а не господарський суд.
Така позиція спиралася на висновки Верховного Суду у справі № 916/334/22 (постанова від 07.06.2023). Там було чітко сказано: факт податкового правопорушення може підтверджуватися лише матеріалами податкової перевірки – актом або рішенням контролюючого органу. Податкові накладні, декларації, розрахунки коригування самі по собі не є належними доказами.
І отут виникало замкнене коло. Покупець не може ініціювати податкову перевірку продавця – це визнала ще Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/556/21. А без акта перевірки, виходить, не можна довести порушення. То як тоді захищатися?
Що сказав Верховний Суд: два принципові повороти
Об’єднана палата Касаційного господарського суду частково відступила від попередніх висновків і сформулювала позицію, яка суттєво посилює позиції покупців.
Перше. Обставини, пов’язані з реєстрацією податкових накладних, можуть підтверджуватися не лише матеріалами податкової перевірки. Податкові накладні, розрахунки коригування та інші документи – теж належні докази. Суд підкреслив: законодавство не містить жодних обмежень щодо засобів доказування цих фактів.
Друге. Господарський суд має повноваження самостійно оцінювати правомірність дій відповідача щодо дотримання податкового законодавства. Іншими словами – суддя не зв’язаний висновками податкової і може сам розібратися, чи було порушення.
Цитуючи Велику Палату, об’єднана палата нагадала: правова оцінка, надана навіть іншим судом у іншій справі, не є обов’язковою. Тим більше така оцінка не може бути обов’язковою, якщо вона зроблена контролюючим органом.
А як щодо помилок у самій накладній
Тут важливий момент, який часто випадає з поля зору. Помилка в реквізитах податкової накладної – це ще не катастрофа. Верховний Суд нагадав про механізм, передбачений статтею 192 Податкового кодексу України: розрахунок коригування можна скласти саме для виправлення помилок, не пов’язаних зі зміною суми компенсації.
Але у цього механізму є строки – 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. І тут суд сформулював правило, яке варто запам’ятати кожному: якщо покупець помітив помилку в зареєстрованій накладній і не повідомив про це продавця, втративши зрештою право на кредит – то це його власна бездіяльність. Збитки в такому разі не можна перекласти на контрагента.
І навпаки: продавець, який дізнався про помилку, зобов’язаний невідкладно скласти і зареєструвати коригування. Це випливає із принципу добросовісності, закріпленого у статті 3 Цивільного кодексу України.
Чому справу все одно відправили на новий розгляд
Попри прогресивні висновки, суди першої та апеляційної інстанцій припустилися критичної помилки. Вони взагалі не дослідили зміст спірних податкових накладних. Не встановили, чи справді помилки в них унеможливлювали ідентифікацію господарських операцій. Не з’ясували, чи повідомляв позивач відповідача про ці помилки і коли саме. І головне – чи мав ще відповідач на той момент можливість їх виправити.
А без цих фактів неможливо встановити наявність усіх чотирьох елементів господарського правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку і вини.
Верховний Суд наголосив: встановлення обставин – це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. Касація не переоцінює докази. Тому рішення від 17.01.2023 та постанова від 03.05.2023 були скасовані, а справа № 926/3347/22 повернулася на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.
Що це означає для бізнесу
Відтепер компанія, яка постраждала через недбале ставлення контрагента до реєстрації податкових накладних, не зобов’язана чекати результатів податкової перевірки. Достатньо зібрати документи – самі накладні, розрахунки коригування, декларації, листування – і подавати позов про відшкодування збитків за податковими накладними. Суд самостійно оцінить, чи було порушення.
Але є й зворотний бік. Покупець тепер несе відповідальність за власну розумну поведінку. Помітили помилку – повідомте продавця негайно. Чекати роками, доки спливуть усі строки, а потім іти до суду – програшна стратегія.
Колегія суддів у складі Л. Рогач, О. Баранця, І. Булгакової, О. Васьковського, О. Кібенко, Т. Малашенкової, В. Пєскова та Ю. Чумака сформулювала позицію, яка додає гнучкості судовому захисту. Але одночасно нагадала: добросовісність і розумна дбайливість – це не просто красиві слова з Цивільного кодексу, а цілком конкретний стандарт поведінки, недотримання якого коштує грошей.
