Уявіть ситуацію: ви маєте законне право на відстрочку від мобілізації, подаєте всі потрібні документи до ТЦК, а натомість вас просто ігнорують і призивають. Саме так сталося з військовозобов’язаним із Черкас, чию історію нещодавно розглядав Черкаський окружний адміністративний суд у справі № 580/1238/26. Давайте розберемося, що пішло не так і чому суд став на бік позивача.
Що трапилося: коротко про ситуацію
22 жовтня 2025 року чоловіка затримали працівники ТЦК та СП і доставили до приміщення центру комплектування. Того ж дня він подав заяву про надання відстрочки – у нього була дитина з інвалідністю віком до 18 років. Здавалося б, усе по закону: підстава передбачена пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», документи зібрані, заява подана.
Але заяву просто не розглянули. Натомість чоловіка направили на військово-лікарську комісію, а згодом видали наказ про призов. 24 жовтня 2025 року його вже зарахували до списків особового складу військової частини.
Дружина військовозобов’язаного двічі зверталася до поліції – спочатку із заявою про зникнення, потім про викрадення. Зрештою, за ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси було відкрито кримінальне провадження за фактом незаконного позбавлення волі.
Що каже закон про відстрочку
Тут важливий момент: пункт 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко встановлює – військовозобов’язані чоловіки, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, не підлягають призову під час мобілізації. Не «можуть отримати відстрочку», а саме «не підлягають». Відчуваєте різницю?
Крім того, Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, містить пряму заборону: військовозобов’язаних, які звернулися із заявою про відстрочку, не можна направляти на медичний огляд до ухвалення рішення комісією. Пункт 63 Порядку №560 говорить про це абсолютно недвозначно.
Тобто сам факт подання заяви блокує будь-які подальші дії щодо призову до моменту, поки комісія не розгляне документи й не ухвалить рішення. Це логічно: навіщо проходити медогляд, якщо людина взагалі не підлягає мобілізації?
Як має працювати процедура
Механізм надання відстрочки прописаний досить детально. Військовозобов’язаний подає заяву на ім’я голови комісії районного ТЦК, додає документи, що підтверджують право на відстрочку. Комісія вивчає отримані матеріали, оцінює законність підстав, за потреби робить запити до органів влади чи перевіряє інформацію через електронні реєстри.
І головне – до моменту ухвалення рішення комісією військовозобов’язаний не підлягає призову. Це не рекомендація, а імперативна норма.
У цій справі матеріалами було підтверджено, що позивач дійсно є батьком дитини з інвалідністю – свідоцтво про народження, посвідчення дитини з інвалідністю, індивідуальна програма реабілітації. Усі документи були в наявності. І всі вони були проігноровані.
Що вирішив суд
Суд дійшов висновку, що посадові особи ТЦК належним чином не перевірили обставину щодо наявності в позивача дитини з інвалідністю. І це при тому, що обов’язок перевіряти такі факти лежить саме на ТЦК – адже згідно з Положенням про територіальні центри комплектування, це їх прямі повноваження.
Ключовий момент: ІНФОРМАЦІЯ_5 (ТЦК) як суб’єкт владних повноважень взагалі не надав суду жодних доказів, які б підтверджували правомірність їхніх дій. Відзив на позов не надійшов, витребувані документи – також. За принципом, закладеним у Кодексі адміністративного судочинства України, обов’язок доводити правомірність свого рішення покладається на відповідача. Не довів – значить, рішення протиправне.
Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Рисовський проти України», де наголошено: ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У результаті суд частково задовольнив позов: визнав протиправним і скасував наказ про призов, а також наказ про зарахування до списків особового складу військової частини. Військову частину зобов’язали звільнити позивача з військової служби.
Вимогу про скасування висновку ВЛК суд відхилив – тут своя логіка, адже питання медичного огляду є похідним від незаконності самого призову.
І ще один нюанс: у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 теж відмовили, оскільки позивач там фактично службу не проходив і до списків не зараховувався – спірних правовідносин між ними просто не виникло.
Чому ця справа важлива
По-перше, вона чітко показує: наявність права на відстрочку від мобілізації – це не абстрактна норма, а реальний правовий механізм, який працює. Якщо ТЦК ігнорує вашу заяву з підтвердними документами, це пряме порушення, яке можна й потрібно оскаржувати.
По-друге, суд підтвердив ланцюговий принцип: визнання протиправним наказу про призов автоматично тягне за собою незаконність усіх наступних рішень – про зарахування до військової частини, про призначення на посаду тощо. Усі вони є похідними від первинного акта. І якщо первинний акт падає – падає вся конструкція.
По-третє, справа нагадує просту істину: державні органи повинні діяти в межах закону, а не на власний розсуд. І коли йдеться про основоположні права людини, будь-яка помилка чи зловживання мають виправлятися судом.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – маєте законне право на відстрочку, але ТЦК його ігнорує, – варто діяти рішуче. Фіксуйте факт подання заяви (пишіть заяву у двох примірниках, вимагайте відмітки про прийняття), зберігайте копії всіх документів, і за потреби звертайтеся до адміністративного суду. Як показує справа № 580/1238/26, судовий захист у таких випадках цілком реальний.