Уявіть: ви тричі отримували відстрочку від мобілізації, бо доглядаєте за хворою матір’ю, яка за висновком лікарів потребує постійного стороннього догляду. І раптом, коли вчетверте подаєте ті самі документи, вам відмовляють. Причина? «Скановані копії не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст». Саме так і сталося з позивачем у справі №520/6514/26, яку розглядав Харківський окружний адміністративний суд.
Давайте розберемо цю історію. Вона показова, бо оголює проблему, з якою стикаються чимало військовозобов’язаних: комісії при територіальних центрах комплектування іноді приймають рішення не по суті, а за формальними ознаками. І суд із цим не погоджується.
Про що взагалі спір
Позивача мобілізували ще в березні 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022. Він служив, аж поки не склалися сімейні обставини: мати за висновком лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) потребувала постійного догляду.
У вересні 2025 року його звільнили з військової служби в запас. Підстава – підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Якщо простіше: через необхідність постійного догляду за членом сім’ї, який є особою з інвалідністю.
Після звільнення чоловік двічі подавав документи на відстрочку й обидва рази її отримував – усе на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Втретє відстрочку продовжили автоматично, до 17 березня 2026 року.
А от четверта спроба виявилася невдалою. 13 березня 2026 року позивач подав через ЦНАП заяву з повним пакетом документів: висновок ЛКК, свідоцтво про народження, акт про встановлення факту здійснення постійного догляду. 23 березня отримав відмову.
У чому суть відмови
Комісія при районному ТЦК ухвалила рішення, оформлене протоколом №18 від 20 березня 2026 року. У повідомленні за формою додатка 7 до Порядку №560 зазначили: «надані скановані копії документів не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст». Пізніше, вже на вимогу суду, відповідач уточнив: ішлося про нечитабельний текст РНОКПП.
Чесно кажучи, формулювання доволі туманне. Що означає «не дають змоги однозначно тлумачити»? Це не юридична підстава. Це оціночне судження, яке до того ж суперечить логіці: решта документів – висновок ЛКК, акт про догляд, свідоцтво про народження – очевидно, сумнівів у комісії не викликали.
Що каже закон
Аби зрозуміти, чому позиція ТЦК не витримує критики, треба зазирнути у два документи. Перший – Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Пункт 9 частини першої статті 23 цього закону чітко визначає, хто не підлягає призову: військовозобов’язані, які здійснюють постійний догляд за хворою матір’ю (або батьком, дружиною, дитиною), якщо така особа за висновком ЛКК потребує постійного догляду.
Другий документ – Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
Тут важливий момент. Пункт 60 Порядку №560 зобов’язує комісію вивчити отримані документи, оцінити законність підстав для відстрочки, а за потреби – зробити запити до органів влади або перевірити інформацію через публічні електронні реєстри. Тобто якщо якийсь документ викликає сумнів, комісія має інструменти, щоб цей сумнів усунути. А не просто відмахнутися фразою про «неоднозначне тлумачення».
Чому суд визнав рішення протиправним
Суддя Харківського окружного адміністративного суду звернула увагу на кілька принципових речей.
По-перше, підстава для відмови – «скановані копії не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст» – взагалі не передбачена ані статтею 23 Закону, ані Порядком №560. Тобто комісія вигадала причину, якої в законодавстві просто немає.
По-друге, замість того щоб перевірити наявність чи відсутність реальних підстав для відстрочки (чи справді мати потребує догляду? чи справді позивач цей догляд здійснює?), комісія звела оцінку до суто формального моменту – якості сканованої копії. Інші документи, які позивач подав разом із заявою, по суті проігнорували.
По-третє, рішення порушило принцип пропорційності. Негативний наслідок для людини – відмова у відстрочці від мобілізації, тобто ризик бути призваним попри законне право на відстрочку – абсолютно не співмірний із формальним недоліком одного з документів. Тим паче, що цей недолік можна було усунути в межах повноважень самої ж комісії (наприклад, зробивши запит до відповідного реєстру).
Крім того, суд зауважив: суб’єкт владних повноважень не є вільним у виборі правової підстави для рішення. Комісія зобов’язана діяти виключно в межах та у спосіб, визначені законом. Якщо закон не передбачає відмови через «нечитабельність копії», то й відмовляти на цій підставі не можна. Усе просто.
А що з визнанням права на відстрочку
Тут цікавий поворот. Позивач просив не лише скасувати рішення, а й визнати за ним право на відстрочку від мобілізації. Суд у цій частині відмовив, і ось чому.
Поки тривав розгляд справи, відповідач повідомив суд: 10 квітня 2026 року позивачу таки надали відстрочку (протокол №21). Тобто право було реалізоване ще до ухвалення судового рішення. А судовому захисту, як відомо, підлягають лише порушені права – не ті, що можуть бути порушені колись у майбутньому.
Судовий збір у розмірі 1064,96 грн стягнули з відповідача на користь позивача.
Про що варто пам’ятати
Ця справа – хороший приклад того, що формальний підхід до розгляду заяв про відстрочку не витримує судового контролю. Якщо вам відмовляють із розмитими формулюваннями на кшталт «документи не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст», варто знати: така підстава не передбачена законодавством.
Комісія зобов’язана розглядати заяву по суті, а не шукати технічні зачіпки. І якщо вона цього не робить – суд може визнати її рішення протиправним.
До речі, коли подаєте документи через ЦНАП, простежте, щоб усі скановані копії були якісними й читабельними. Так, це не повинно бути підставою для відмови з точки зору закону. Але це зекономить вам час і нерви. Бо одне діло – виграти справу в суді через кілька місяців, і зовсім інше – отримати відстрочку вчасно, без зайвої бюрократичної тяганини.