Відстрочка від мобілізації через загибель рідного брата на війні – це право, яке іноді доводиться відстоювати в суді. Саме таку справу розглянув Рівненський окружний адміністративний суд, і рішення №460/4761/26 вийшло дуже показовим.
Чоловік звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який у побуті досі називають військкоматом. Він просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Підстава, здавалося б, очевидна: його рідний брат був військовим і загинув. Але комісія відмовила.
Давайте розберемося, що пішло не так і чому суд у підсумку став на бік чоловіка.
Історія брата: від АТО до повномасштабної війни
Щоб зрозуміти суть спору, треба знати біографію загиблого. Його призвали на військову службу ще у 2015 році за мобілізацією, в особливий період. Він брав безпосередню участь в антитерористичній операції в районі Слов’янська Донецької області. У справі є довідки, які підтверджують кілька періодів його участі в бойових діях протягом 2015-2016 років. Статус учасника бойових дій чоловікові надали у квітні 2016 року.
Після початку повномасштабного вторгнення брат продовжив службу. У березні 2022 року він отримав тяжку вибухову травму: контузію важкого ступеня, осколкові поранення голови та стегна. Лікувався у військово-медичному центрі. Військово-лікарська комісія підтвердила, що травма пов’язана з проходженням військової служби.
А 4 березня 2023 року він помер. Причина смерті – гострий розлад мозкового кровообігу, тобто інсульт. Важлива деталь: у повідомленні про смерть зазначено, що він помер, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України, поблизу села Подоли Куп’янського району Харківської області. Посмертно його нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Помилка в одній цифрі норми
Тепер до головного. Коли чоловік подавав заяву, він послався на абзац 2 пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Ця норма стосується тих, чиї близькі родичі загинули під час антитерористичної операції.
Але брат помер у 2023 році, коли вже діяв воєнний стан, а не АТО. Саме це і стало підставою для відмови. Комісія зазначила у протоколі №54 від 26 лютого 2026 року, що смерть настала не під час АТО, а під час воєнного стану. Ще одне зауваження – нібито не надано рішення ВЛК про причину смерті брата.
Чесно кажучи, виглядає трохи формально. Людина втратила брата на війні, а їй кажуть, що вона не ту цифру в законі вказала.
Дві різні підстави в одному законі
І тут суд нагадав про важливу річ. Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року №3543-XII має не одну, а кілька схожих підстав для відстрочки.
Пункт 3 частини 3 статті 23 – це про загибель близького родича під час АТО. А от пункт 4 частини 3 статті 23 – про загибель під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі збройній агресії проти України під час дії воєнного стану.
Тобто обставини смерті тут мають вирішальне значення. Якщо родич загинув під час повномасштабної війни, застосовується саме пункт 4, а не пункт 3.
Суд підкреслив: комісія зобов’язана дивитися на суть ситуації, а не формально відкидати заяву через неправильно вказаний номер норми. Вона мала сама встановити правильну підставу, а не перекладати цю турботу на людину.
Чи всі документи були на місці
Окремо суд перевірив, чи достатньо документів подав чоловік. Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, визначає вичерпний перелік таких документів.
Для випадку загибелі родича під час воєнного стану потрібні документи, що підтверджують родинний зв’язок, і документи про факт загибелі. У чоловіка були свідоцтва про народження, лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті та повідомлення про загибель.
Суд дійшов висновку, що весь перелік документів був наданий. А отже, відмова виявилася необґрунтованою.
Щодо рішення ВЛК про причину смерті – тут суд зробив важливе уточнення. Такий висновок дійсно потрібен, коли родина оформлює виплати. Але для самої відстрочки від мобілізації він не є обов’язковим, якщо інші документи підтверджують, що людина померла під час виконання бойового завдання.
Позиція Верховного Суду
Суд також послався на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2026 року у справі №160/13713/25. Там ідеться про те, що така норма закону – це спосіб забезпечити соціальну справедливість для сімей, які вже втратили близьких через війну.
Інше тлумачення, за словами Верховного Суду, було б “несправедливим проявом правового пуризму”. Тобто суха буква закону не повинна перетворюватися на пастку для людей, які і так пережили втрату.
Чим усе закінчилося
Рівненський окружний адміністративний суд визнав дії військкомату протиправними. Тепер комісія зобов’язана повторно розглянути заяву чоловіка, але вже із застосуванням правильного пункту 4 частини 3 статті 23 Закону.
Ключовий урок цієї історії простий. Якщо ваш близький родич загинув під час повномасштабної війни, ви маєте право на відстрочку від мобілізації. І помилка в номері норми у заяві – це не привід для відмови, якщо по суті всі обставини підтверджені документами.
До речі, ще один практичний момент. Поки комісія не ухвалила рішення за вашою заявою, вас не можуть призвати на військову службу під час мобілізації. Це прямо передбачено Порядком №560.
Тож якщо ви опинилися в подібній ситуації, зберіть документи про родинний зв’язок і про загибель родича під час виконання бойового завдання. І не бійтеся звертатися до суду, якщо відмова виглядає формальною. Рішення №460/4761/26 показує, що суд часто стає на бік людини, коли здоровий глузд суперечить канцелярській букві.