Уявіть: ви доглядаєте за бабусею з інвалідністю, подаєте документи на відстрочку від мобілізації, а у відповідь отримуєте суху відмову – мовляв, є якісь інші родичі, що «можуть здійснювати догляд». Хто ці родичі? Чому комісія так вирішила? Жодної конкретики. Саме така ситуація стала предметом розгляду Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/7018/26. І рішення суду виявилося доволі показовим для всіх, хто стикається з подібними відмовами.
Що сталося
Військовозобов’язаний звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Підстава – пункт 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Йдеться про постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення – бабусею, яка має інвалідність.
Позивач зібрав пакет документів, подав усе через центр надання адміністративних послуг і чекав на рішення. Комісія з розгляду питань надання військовозобов’язаним відстрочки розглянула заяву і… відмовила. Причина? Коротке формулювання: «наявність невійськовозобов’язаних родичів, які можуть здійснювати такий догляд».
Жодних прізвищ. Жодного обґрунтування, чому саме ці люди спроможні доглядати. Жодної оцінки документів, які подав позивач. Просто абстрактна фраза – і все.
Людина не погодилася з таким підходом і пішла до суду.
Що каже закон про відстрочку для догляду за родичами
Давайте розберемося, що взагалі передбачає законодавство. Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову під час мобілізації. Пункт 14 цієї статті стосується членів сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайнятих постійним доглядом за нею.
Тут важливий момент: таку відстрочку від мобілізації може отримати не більше однієї особи. І лише за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення – батьків, дружини або чоловіка, дітей. Або ж якщо ці найближчі родичі самі потребують постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії.
Логіка законодавця зрозуміла: спершу доглядати мають найближчі, а вже потім – онуки, брати, сестри, бабусі й дідусі.
Але комісія при розгляді заяви, схоже, взагалі не вникала в цю логіку. Написала про «наявність невійськовозобов’язаних родичів» – і крапка.
Крім того, процедура розгляду таких заяв регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. Пункт 60 цього Порядку прямо вимагає: якщо комісія відмовляє – у протоколі мають бути зазначені причини відмови. Не абстрактна фраза, а конкретні причини.
Чому суд визнав відмову протиправною
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду дослідив матеріали справи і дійшов кількох принципових висновків.
Перше. Відмова не містила жодної конкретики. Кого саме комісія вважає тими родичами, які «можуть здійснювати догляд»? На підставі чого зроблено висновок про їхню здатність це робити? Протокол засідання комісії №36 від 06.03.2026 року відповідей на ці питання не дає.
Друге. Комісія застосувала суто формальний підхід. Виходила з того, що якщо якісь родичі юридично існують – цього достатньо для відмови. Але ж родичі можуть роками жити за кордоном. Можуть самі мати серйозні проблеми зі здоров’ям. Можуть просто не мати реальної можливості доглядати. Невже це не варто враховувати?
Суд наголосив: оцінка «відсутності» інших членів сім’ї не може бути суто юридичною. Потрібно з’ясовувати, чи мають ці люди реальну здатність здійснювати постійний догляд. Інакше соціальна мета закону просто не досягається – особа з інвалідністю залишається без належного догляду.
Третє. Комісія взагалі не оцінила документи, які подав позивач. А він, до речі, надавав документи про те, що сама бабуся визначила його як особу, яка здійснюватиме догляд. Також були документи щодо нездатності інших членів сім’ї виконувати цю функцію. Усе це комісія просто проігнорувала.
Це, погодьтеся, вже не просто формальність – це відверто поверхневий розгляд, який порушує вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості, розсудливості та використання повноважень з належною метою.
Важливий прецедент: що сказав Верховний Суд
Суд у своєму рішенні послався на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У постанові від 29 квітня 2026 року у справі №520/14746/25 зазначено: поняття «відсутність інших членів сім’ї» треба розуміти не лише як формальну відсутність, а як відсутність реальної можливості здійснювати постійний догляд.
Іншими словами, навіть якщо родич юридично існує, це ще не означає, що він спроможний доглядати. Суди мають перевіряти конкретні обставини: стан здоров’я цього родича, місце його проживання, сімейний стан, роботу тощо.
Це надзвичайно важливий висновок, який фактично зобов’язує комісії при ТЦК не обмежуватися формальними відписками, а справді вникати в життєву ситуацію людини. До речі, аналогічну позицію зайняв і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №120/1590/25 – тож це не поодинокий випадок, а стійка тенденція.
Чому суд не зобов’язав надати відстрочку напряму
Окремо варто пояснити один нюанс. Позивач просив суд не лише скасувати відмову, а й зобов’язати ТЦК надати йому відстрочку від мобілізації. Суд у цій частині відмовив.
Причина проста: суд не може підміняти собою адміністративний орган. Це називається дискреційними повноваженнями – правом органу влади самостійно ухвалювати рішення в межах закону. Суд може проконтролювати, чи правильно орган це зробив, але не може зробити це замість нього.
Тому суд обрав інший шлях: зобов’язав комісію повторно розглянути заяву позивача, але вже з урахуванням тієї правової оцінки, яку суд надав у своєму рішенні. Простіше кажучи: «переробіть, але цього разу по-справжньому, а не для галочки».
Практичний урок для військовозобов’язаних
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – отримали відмову у відстрочці з розмитим формулюванням без конкретики – знайте: це можна і потрібно оскаржувати. Судова практика на вашому боці.
Ключове – зібрати максимум документів, які підтверджують саме вашу участь у догляді та неможливість інших родичів це робити. Не просто довідку про інвалідність бабусі, а й докази того, що ви реально доглядаєте, і того, що інші родичі з об’єктивних причин не можуть вас замінити.
Комісія більше не може просто написати «є інші родичі» і на цьому закрити питання. Вона мусить вказати, хто саме ці люди, і довести, що вони реально спроможні здійснювати догляд. А якщо ні – відстрочка від мобілізації за доглядом має бути надана. І суди це послідовно підтверджують.