Отримати відстрочку від мобілізації для догляду за матір’ю з інвалідністю – реально, навіть якщо ТЦК відмовляє. Одеський окружний адміністративний суд у травні 2026 року розібрав саме таку ситуацію і став на бік військовозобов’язаного. Чоловік судився з територіальним центром комплектування, який двічі відхилив його заяву, і врешті виграв. Рішення ухвалили 20 травня 2026 року, і воно вже набрало законної сили.
Що сталося: хронологія подій
У лютому 2026 року військовозобов’язаний подав через ЦНАП заяву про надання відстрочки. Підстава – стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Простіше кажучи, він просив не призивати його, бо має матір з інвалідністю II групи, яка потребує стороннього догляду.
ТЦК відповів відмовою. Аргумент: у матері є ще одна дитина – сестра позивача. А раз є інші родичі, які можуть доглядати, то підстав для відстрочки немає. Логіка ніби зрозуміла: якщо є кому доглядати, крім військовозобов’язаного, то навіщо давати відстрочку?
Але тут є нюанс, про який ТЦК чомусь «забув». Сестра позивача померла ще в дитинстві – у віці одного року від вогнищевої пневмонії. Свідоцтво про смерть існує, але при першому поданні документів його не додали. Можливо, чоловік просто не подумав, що військкомат до такого докопуватиметься.
Друга спроба – і знову відмова
2 березня 2026 року позивач подав документи повторно. Цього разу – вже зі свідоцтвом про смерть сестри. Здавалося б, питання вичерпане: інших дітей у матері немає, доглядати нема кому, крім позивача.
Але ТЦК знайшов нову причину для відмови. 10 березня 2026 року комісія при ТЦК винесла рішення: бракує заяви за формою Додатка 15 до Постанови Кабінету Міністрів України №560. Ідеться про документ, у якому особа з інвалідністю має письмово зазначити, кого саме з родичів вона обирає для догляду.
І ось тут – цікава деталь. За описом вхідного пакету документів, цей самий Додаток 15 був серед поданих паперів. Адміністратор ЦНАПу його прийняв і передав до ТЦК. Тож або документ десь загубився в надрах військкомату, або комісія його просто проігнорувала.
У будь-якому випадку, позивач пішов до суду.
Що сказав суд
Одеський окружний адміністративний суд проаналізував ситуацію досить ретельно. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження – тобто без виклику сторін, виключно за документами. Це стандартна процедура для таких категорій спорів.
По-перше, суд нагадав базову річ: стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» справді дає право на відстрочку тим, хто доглядає за родичами з інвалідністю. Але є умова – не повинно бути інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Це логічно: держава не може звільнити від призову всіх родичів поспіль, якщо доглядати може хтось один.
По-друге, суд звернув увагу на ключовий момент: сестра позивача померла. Її фізично немає. Вона не може доглядати за матір’ю. Отже, інших осіб першого ступеня споріднення, крім позивача, не існує. Інших родичів, які могли б взяти на себе цей обов’язок, також немає.
По-третє, суд застосував принцип тлумачення закону на користь людини. Це давня юридична традиція, яку латиною називають «in dubio pro persona» – якщо є сумніви, тлумачимо на користь особи, а не держави. Верховний Суд неодноразово нагадував про це, зокрема у постанові від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23.
Інакше кажучи: якщо закон можна прочитати по-різному, обираємо той варіант, який захищає людину. А не той, який зручний для чиновника.
Чому відмова ТЦК була незаконною
Суд встановив: позивач подав усі необхідні документи. Довідка МСЕК про інвалідність матері II групи – є. Пенсійне посвідчення – є. Свідоцтво про смерть сестри, яке підтверджує відсутність інших доглядальників – є. Додаток 15 – також був у пакеті, що підтверджується описом прийнятих документів.
ТЦК не надав суду жодних доказів, які б спростовували право позивача на відстрочку від мобілізації. А це важливо, бо за частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач – тобто ТЦК – має доводити правомірність своєї відмови. Не позивач має доводити, що він правий, а ТЦК – що він діяв законно. І з цим завданням військкомат не впорався.
Суд прямо вказав: рішення комісії, оформлене протоколом №10 від 9 березня 2026 року, є протиправним і підлягає скасуванню.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Суд визнав дії ТЦК протиправними і зобов’язав надати відстрочку відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1331,20 грн на користь позивача.
Ключове у цій справі: суд не просто скасував відмову, а й зобов’язав ТЦК надати відстрочку. Це важливо, бо іноді суди обмежуються формулюванням «зобов’язати повторно розглянути», що залишає простір для нових відмов. Тут же – конкретний обов’язок, без варіантів для маневру.
Кілька практичних порад
Ця справа добре ілюструє, як працює механізм оскарження рішень ТЦК. Якщо вам відмовили у відстрочці від мобілізації, і ви вважаєте відмову необґрунтованою, є сенс подавати до суду. Але готуватися треба ретельно.
Подавайте документи через ЦНАП і обов’язково зберігайте опис прийнятих документів. Саме опис допоміг позивачу довести, що Додаток 15 справді був серед поданих паперів. Без цього папірця ситуація була б значно складнішою.
Якщо ТЦК посилається на наявність інших родичів, які «можуть доглядати», перевірте, чи справді ці люди живі, дієздатні та фізично спроможні здійснювати догляд. Смерть потенційного доглядальника – це залізний аргумент, але його треба підтвердити документально. Так само працюють докази про те, що родич сам має інвалідність або потребує стороннього догляду.
Не обмежуйтесь одним поданням. Якщо відмовили – подавайте повторно з додатковими документами. Це створює доказову базу для суду: ви показуєте, що намагалися вирішити питання в адміністративному порядку, але вам перешкоджали.
І пам’ятайте про принцип «in dubio pro persona». Якщо норма закону допускає різне тлумачення, суд має обрати те, яке захищає ваші права. Адміністративне судочинство в цій категорії справ може відбуватися за процедурою спрощеного провадження – без виклику сторін, тільки за документами. Це швидше, ніж здається, і цілком доступно для звичайної людини без юридичної освіти.