Відстрочка від мобілізації для студентів за кордоном – реальна, навіть якщо ваш університет не має доступу до української ЄДЕБО. Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке остаточно розставило крапки над «і» у цьому питанні. І воно – на боці здобувачів освіти.
Давайте розберемося, що сталося і чому ця справа важлива для тисяч українських студентів, які навчаються за межами України.
Що трапилося: коротко про суть справи
Уявіть: ви вступили до польського університету на денну форму, підвищуєте свій освітній рівень – і раптом отримуєте відмову у відстрочці від призову. Приблизно так виглядала ситуація, з якою зіткнувся позивач у цій справі.
Людина навчалася в Університеті Вест-Індії (Польський кампус у Варшаві) з 1 лютого 2025 року на денній формі. Маючи на руках довідки про навчання та сертифікат здобувача освіти, вона 29 серпня 2025 року надіслала поштою заяву до ТЦК – просила надати відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісія при ТЦК розглянула документи і винесла вердикт: відмовити. Причини? Їх назвали дві. По-перше, заяву подали поштою, а не особисто – а пункт 58 Порядку проведення призову (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024) вимагає особистого подання. По-друге, немає довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО).
Ось тут і криється головна проблема. Давайте подивимося, чому суд визнав таку відмову незаконною.
Камені спотикання: ЄДЕБО та іноземні виші
Додаток 5 до Порядку №560 справді вимагає від здобувачів освіти довідку, сформовану в ЄДЕБО. А пункт 62 того ж Порядку уточнює: для отримання відстрочки подається довідка про здобувача освіти за формою з додатка 9, і вона має бути сформована саме в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Але – і це ключовий момент – іноземні навчальні заклади фізично не мають доступу до ЄДЕБО. Вони не є суб’єктами ведення цієї бази, не можуть вносити до неї дані, а отже – не можуть сформувати потрібну довідку. Суд прямо вказав: реєстр суб’єктів освітньої діяльності ЄДЕБО містить відомості лише про українські заклади освіти. Жодного польського університету там немає.
Коротше кажучи, ТЦК вимагав від студента документ, який об’єктивно неможливо отримати. І це, погодьтеся, вже виглядає не як законна вимога, а як штучний бар’єр.
Що сказав суд про особисте подання заяви
Друга підстава для відмови – заяву надіслали поштою, а не принесли особисто. Тут теж є що обговорити.
Пункт 58 Порядку №560 дійсно говорить про особисте подання заяви. Але суд не став заглиблюватися в оцінку цього аргументу як самостійної підстави для відмови – він зосередився на головному: чи мав позивач право на відстрочку по суті. І відповів: так, мав.
Логіка суду проста й переконлива. Позивач – реальний здобувач вищої освіти на денній формі. Він підвищує освітній рівень у послідовності, передбаченій частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Жодних доказів порушення цієї послідовності ТЦК не надав. Отже, пункт 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» працює – відстрочка гарантована.
Чому це рішення важливе
Чесно кажучи, ця справа – не просто про одного студента. Вона створює правовий орієнтир для сотень, якщо не тисяч українців, які здобувають освіту за кордоном і стикаються з подібними відмовами.
Головний висновок, який можна зробити з рішення Харківського окружного адміністративного суду: відсутність довідки ЄДЕБО у студента іноземного вишу не може бути підставою для відмови у відстрочці. Бо цей документ об’єктивно неможливо отримати – і вимагати його означає ставити людину в завідомо безвихідне становище.
Суд також звернув увагу на ще одну деталь: позивач надав довідку №10 замість військово-облікового документа. ТЦК вважав це порушенням, однак суд зазначив – така довідка, видана уповноваженим органом, містить усі необхідні реквізити й відомості про військово-обліковий статус особи. Ігнорувати її не можна.
Що в результаті
Суд задовольнив позов частково: визнав рішення комісії ТЦК протиправним, скасував його та зобов’язав комісію повторно розглянути заяву – з урахуванням висновків суду. Простіше кажучи, ТЦК має ще раз уважно подивитися на документи студента й ухвалити рішення, не вимагаючи того, чого студент фізично не може надати.
Крім того, суд стягнув на користь позивача судові витрати в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань комісії.
Кілька практичних порад для тих, хто опинився в подібній ситуації. По-перше, збирайте всі документи, які підтверджують ваше навчання: довідки про зарахування, довідки про денну форму, сертифікати здобувача освіти. По-друге, фіксуйте факт звернення до ТЦК. І по-третє, не бійтеся оскаржувати відмову в суді – як показує практика, суди дедалі частіше стають на бік здобувачів освіти, коли бачать, що формальні вимоги перетворюються на нездоланну перешкоду.
Кожен студент, який чесно здобуває освіту й виконує вимоги закону, заслуговує на те, щоб його право на відстрочку не перетворювалося на бюрократичний квест із заздалегідь програмованою поразкою. І добре, коли суди це розуміють.